Пап, научи мeня...
Пап, научи меня заново верить Мужчине, подруге и даже себе. Я снова закрыла все окна и двери, Плыву одиноко в своём корабле. Как вновь научиться мне жить беззаботно, Дышать полной грудью, не зная оков. Не чувствую больше себя я свободно, Не верю в правдивость каких-либо слов. Ты знаешь меня дольше всех на планете, Скажи, почему я родилась такой? С душою ко всем, за поступки в ответе, Но счастье проходит опять стороной. Ты знаешь меня, как ранима бываю, Но разве виновна, что я безо льда. И близко всегда к сердцу всё принимаю, Живу, как учил, и на людях скромна. Ты знаешь, как я не терплю отговорок И ложь презираю, как правду люблю. Прошу научи, как мне жить без затворок, Когда лишь тебе доверять я могу.
2018-08-10 07:16:47
9
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
129
26
4494
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4614