Момент відчаю, коли світ перестав бути словом
Де те народження монстра?
Вельми спокусливе чудовисько
Магія емоцій
Де те народження монстра?

Дівчина так сильно плакала, так жалібно стогнала, що кожні слова здавались дрібними й не потрібними. Що в таких випадках роблять слова? Коли душа відкрита, кожна людина може залишити там свій неповторний слід. Ніжний дотик, чи брудний слід ноги - ваш вибір.

Чудовисько спостерігало за цим з-під ліжка, затикаючи вуха, щоб нічого не чути. Нічим він не допоможе, лише налякає. В цей момент так шкода стало - бути кошмаром. Створінням, що почало свій початок з чужих страждань та темних емоцій і бажань.

Не втримати свого співчуття. Довгий мацак пітьми доторкнувся до маленької ніжки, перевіряючи реакцію. Крику не почулось, лише ридання в мить спинились. А потім маленькі ручки схопили чудовисько за шию, діставши з-під ліжка та притиснувши до себе.

Потім дівчинка з новою силою почала плакати, обіймаючи кошмар, який збентежено почав оглядатись навкруги. В цій ситуації було щось не правильне, не природне.

В порожній кімнаті заграв злий сміх, насмішкуватий, саркастичний. Від такого, жах полонив серце, а думки зливались в одну єдину: небезпека!

Навпроти вікна, де від легкого вітру колихались завіси, стояв високий чоловік, чий темний силует тінню падав на дитяче ліжко. На підлогу щось капало з предмета, який ця людина тримала в руці.

Чудовисько подивилось на те, що лежало перед цим темним силуетом. Жаль і сум, а ще люта ненависть заполонили мертве серце. Там, зламаною лялькою лежала дівчинка, яка зараз міцно притискала його до себе. Розірвана піжама, шматки котрої були розкидані по всій кімнаті. Тіло в синцях, кров була всюди.

Темний силует нахилився над власною жертвою, та прикрасив вже мертве тіло ще кількома порізами, вже на лиці. Він так старанно малював пташечку на щоці, але потім збісився і двома лініями хрест-навхрест закінчив свою працю.

За цим бридко було споглядати. Точніше, хотілось знищити, змусити відчути мільйон страждань цього нелюдя, який заховався серед людей.

- Така красуня, не дівчинка, а жінка вже. - знову сміх, такий щасливий, сповнений радості, що і серце чудовиська сповнилось огидою.

Тіні, вірні служниці, зараз почали свою диявольську гру за наказом самого кошмару. Він майстерно грав ними, не викликаючи підозри в темного силуету. Лише коли було вже пізно, весь сміх зник, обірвавшись з вирваним язиком.

- Ляля...- дівчинка в обіймах чудовиська щось прошепотіла, тихо-тихо, але він почув.

Поряд з мертвою дівчинкою лежала лялька з відірваною головою. Вона продовжувала посміхатись, мов все добре. Чорний мацак ніжно погладив душу по голові, подарувавши останній спокій, відпустив з першими промінчиками сонця.

Коли живі люди зайшли в кімнату, то крик жаху зірвався з рота. Там, в калюжі крові мертва дівчинка, а поряд з нею лялька, з незграбно пришитою головою. А біля вікна сидів чоловік, голова його була відірвана, закотившись під ліжко. Лише жах, страх і горе. А ще власний докір. Де те народження монстра? 

© Біла Відьма,
книга «Маленькі історії ».
Вельми спокусливе чудовисько
Коментарі