Хочу написати щось прекрасне
Дай я напишу щось піднесене, щось Нове, чого не бачили ці сірі очі. Її життя — це кава, чай солодкий та цукерки, Вона ввібрала запах цукру, та це для неї непомітно. Надворі вечоріло, я просто насолоджувався чаєм, наодинці з запахом картин. Чудесне місце, я не занурююсь у негатив, хоча він і оточує повсюди. Нумо я напишу щось новорічне, скоро ж знов це свято. ... і двері в Новий Рік — лиш привід не згадати заслужені проблеми. Наступний та звичайний день. Розфарбований, замаскований під день чудес, що принесе нам той, наступний ранок. Здається, я відкриваю створені, заслужені дилеми. І завтра, кожен раз, без виключень настане новий день... Для неї ж все незмінне. Не має завтра, Нового року, кави, цукру, печива, світанку... Її життя знаходиться за кулісами, Серед бруду, розкиданих ганчірок, недобрих слів озвучених позаду, недобрих роздумів чужої голови. Ох... дай я напишу щось піднесене, новорічне та прекрасне. Нехай заплющяться ці сірі очі повні диму! Надворі стала ніч, а я просто насолоджувався чаєм, наодинці з запахом картин. Навколо метушилися ліхтарики... Я так не можу, не можу бачити чудове самотужки. Мені потрібні ваші очі, я хочу їх... Такі блискучі, світлі, чисті! Мені потрібні ваші очі, я хочу насолоджуватись життям. Радіти що знайшов нову кав'ярню, Радіти що зустрічаю Новий Рік, Радіти позбавляючись проблем, Радіти повідомленням від друзів, Сміятись коли руки мають запах кави. Мені потрібні ваші очі, я хочу жити! Хочу жити, а не існувати!
2023-11-08 21:13:32
1
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2673
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1796