Хочу написати щось прекрасне
Дай я напишу щось піднесене, щось Нове, чого не бачили ці сірі очі. Її життя — це кава, чай солодкий та цукерки, Вона ввібрала запах цукру, та це для неї непомітно. Надворі вечоріло, я просто насолоджувався чаєм, наодинці з запахом картин. Чудесне місце, я не занурююсь у негатив, хоча він і оточує повсюди. Нумо я напишу щось новорічне, скоро ж знов це свято. ... і двері в Новий Рік — лиш привід не згадати заслужені проблеми. Наступний та звичайний день. Розфарбований, замаскований під день чудес, що принесе нам той, наступний ранок. Здається, я відкриваю створені, заслужені дилеми. І завтра, кожен раз, без виключень настане новий день... Для неї ж все незмінне. Не має завтра, Нового року, кави, цукру, печива, світанку... Її життя знаходиться за кулісами, Серед бруду, розкиданих ганчірок, недобрих слів озвучених позаду, недобрих роздумів чужої голови. Ох... дай я напишу щось піднесене, новорічне та прекрасне. Нехай заплющяться ці сірі очі повні диму! Надворі стала ніч, а я просто насолоджувався чаєм, наодинці з запахом картин. Навколо метушилися ліхтарики... Я так не можу, не можу бачити чудове самотужки. Мені потрібні ваші очі, я хочу їх... Такі блискучі, світлі, чисті! Мені потрібні ваші очі, я хочу насолоджуватись життям. Радіти що знайшов нову кав'ярню, Радіти що зустрічаю Новий Рік, Радіти позбавляючись проблем, Радіти повідомленням від друзів, Сміятись коли руки мають запах кави. Мені потрібні ваші очі, я хочу жити! Хочу жити, а не існувати!
2023-11-08 21:13:32
1
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10856
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2329