За кулісами життя

Олександр Гурський

Колись настане мить і ця людина просто перестане існувати. І якось, доволі давно, це вже і сталося, лишилась тільки оболонка. Моє життя неначе позбавлене забарвлення кіно.. продовження історії на зміну ''хепі енду''. Та відчуття складається, що просто розглядаю епілог, написаний автором... Мною самим, персонажем своєї ж прози. Довкола дощ чи сонце, чи заслужена винагорода, чи напів забуті квітковії парфуми, — я просто йду вперед, неспішно, проте... Невпинно, так само, як і час. І я проходжу повз місця розлуки, болю, радощів і просто сірих днів. Спостерігаю пройдений вже шлях; жалію, що нічого не вернути та страждаю, що поступив не так. І добровільно ставлю своє життя на паузу, і добровільно... Страждаю я від цього. Просто в голову не можу вкласти: "Для чого закінчив я своє життя свідомістю, а тіло полишивши?" "Чому не можу я відкинути циклічості думок про все та всіх на світі, яких вже варто... Просто взяти і забути?" "Чому не можу повернути активності життя?" "Для чого я брехав тим людям і навіть не заучував слова?" — Чому за втратою сумую.. людей які уже не бачать нас? Чому, вони не можуть залишитися на день подовше? Чому вони просто не можуть розказати для чого покінчили з життям? Чому вони так просто... Не можуть повернутися до нашого життя? Навіщо роблять з нас трагедії героїв?

2023-11-08 23:46:09

Інші вірші поета

Прояви загадковості Хочу написати щось прекрасне Коротка історія одних ''лютнєвих'' стосунків Мертвий сніг

Інші поети

Любов

@lyubov_gladunyak

Venti//

@ArchontOfFreedom

Azeemah Jimoh

@Azeemah

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2301

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16484