За кулісами життя
Олександр Гурський
Колись настане мить і ця людина просто перестане існувати. І якось, доволі давно, це вже і сталося, лишилась тільки оболонка. Моє життя неначе позбавлене забарвлення кіно.. продовження історії на зміну ''хепі енду''. Та відчуття складається, що просто розглядаю епілог, написаний автором... Мною самим, персонажем своєї ж прози. Довкола дощ чи сонце, чи заслужена винагорода, чи напів забуті квітковії парфуми, — я просто йду вперед, неспішно, проте... Невпинно, так само, як і час. І я проходжу повз місця розлуки, болю, радощів і просто сірих днів. Спостерігаю пройдений вже шлях; жалію, що нічого не вернути та страждаю, що поступив не так. І добровільно ставлю своє життя на паузу, і добровільно... Страждаю я від цього. Просто в голову не можу вкласти: "Для чого закінчив я своє життя свідомістю, а тіло полишивши?" "Чому не можу я відкинути циклічості думок про все та всіх на світі, яких вже варто... Просто взяти і забути?" "Чому не можу повернути активності життя?" "Для чого я брехав тим людям і навіть не заучував слова?" — Чому за втратою сумую.. людей які уже не бачать нас? Чому, вони не можуть залишитися на день подовше? Чому вони просто не можуть розказати для чого покінчили з життям? Чому вони так просто... Не можуть повернутися до нашого життя? Навіщо роблять з нас трагедії героїв?
2023-11-08 23:46:09
0
0
Інші вірші поета
Одного разу в кав'ярні я побачив людину Оглядаючи історію Мертвий сніг Історія кохання тривала рівно добу
Інші поети
Clarissa Fairchild
@clarissa_fray
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1443
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4628