@sofikoo
Парадокс читання: воно відволікає нас від реальності, щоб наповнити реальність змістом.
Вірші
Первоцвіти
Якби ти посміхалася частіше то люди і для тебе були б красивіші. Якби ж ти дарувала компліменти, можливо, і сама стала поетом. Якби ти йшла по дорозі і піднімала тих хто сам не в змозі тоді тобі подарували б квіти і самі справжні первоцвіти.
6
2
429
Холод твого серця
Торкаюся сторінок твоєї книги вони такі холодні як і руки. Рядки у книзі танцюють танго, мабуть, я випила трішки рано, вина. Холод неймовірно залишає рани на руках. Я прокинуся дуже рано і на моїх скронях буде сніг, який коли ти скажеш,"-Кохана", розтане як на весні.
5
1
395
Себе питаю...
Ти той хто в моєму серці запалює вогні. Ти знаєш що сни такі легкі як твій сміх... Чому люблю тебе? Незнаю, постійно я себе питаю та запитання ті німі.
4
0
371
Ти
Усмішка на твоїм обличчі зводить з розуму усіх. Ти саме той від кого на моїм обличчі море сліз і слів. А я дивлюся в твої очі сповнені спокою і добра. Зелені очі кольору весняного листка, кличуть мене але куда? Якщо спроможешся відповісти до тебе снову посміхнуся я.
3
0
342