Вони неповернулися додому
Журба і біль,ірана що яриться.
Минуло тридцять рокіа після того,
Який в ту ніч неповирнуась додому.
Чекала донька тата і молилась,
А мама все ховаласвот втому,
Та вмить, коли з очей сльоза скотилась,
Збагнули всі: неповернувсь додому,
Своїм життя за благо заплатили,
А скільки захворіро ще потому,
Щоб інші у добрі й комфорті жили,
Чиїсь батьки не повернулись додому.
Роки ішли життя мов зупинилось,
Свій біль й печаль не викажеш нікому.
А їй усе дитинство снилось
І тато, що неповернувсь додому.
2018-04-25 14:07:15
4
0