Вони неповернулися додому
solomia112
Журба і біль,ірана що яриться. Минуло тридцять рокіа після того, Який в ту ніч неповирнуась додому. Чекала донька тата і молилась, А мама все ховаласвот втому, Та вмить, коли з очей сльоза скотилась, Збагнули всі: неповернувсь додому, Своїм життя за благо заплатили, А скільки захворіро ще потому, Щоб інші у добрі й комфорті жили, Чиїсь батьки не повернулись додому. Роки ішли життя мов зупинилось, Свій біль й печаль не викажеш нікому. А їй усе дитинство снилось І тато, що неповернувсь додому.
2018-04-25 14:07:15
4
0
Інші вірші поета
Китайці тоже люди Світло в кінці тунелю У гойдалці проблема Річниця
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8221
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1539