Вірші
...
Давай зустрінемося з тобою
У темнім морі сяючих зірок
Впадемо між хмарочосів
Поглинувши у вирій тяжких думок
Де спокою нам більше не знайти
І птахами вириватимося з пут
Що зв'язали серця
У пароксизмі почуттів
Спалимо до попелу
Не залишивши від нас нічого
1
0
241
осінню
Холодного вечора осінні,
Збираю уламки щасливої миті,
В метушливому танці вулиці,
Де кожний тікає від долі,
Чиї серця не мають покою.
Захлинеться душа в мороку,
затьмарить останні зорі.
У брижі калюж кружлятимуть в вальсі останні надії.
Морозного вечора осінні,
Доти буду рахувати золоті листки,
Доки зустрінусь з тобою під дождем
3
0
293
...
Земля квітучої країни здригнулась
Старий Дніпро похитнувся в берегах
Світи розрізали стражданням
І знов омило кров'ю нашу землю,
Яка просякне наскрізь кургани
І пробудить наших пращурів,
Які торкнуться лоба своїх нащадків
Вдихнуть у нас чуття незборимої боротьби
І не залишиться від ворогів і духу
Бо нема сильніше за синів та дочок славетних козаків
3
0
282
Не знайти мені тепер себе
Не знайти мені тепер себе.
Душа моя покою не зазнає.
І серце вирване з грудей,
Віддам тобі на роздертя
Немає мені місця у світі,
Де не торкнутись твоїх рук,
Білосніжних квіточок черешні,
Що мене назавжди вкрали.
Не існує для мене нікого.
Поки душа покинула мене,
Я захлинаюся у своїх думках,
В яких без тебе немає миті.
Не відчути мені життя
Без твого сміху,
Лагідного за спів птахів
Без посмішки ніжнішої за квіти
Не має мене місця, лише дозволь
Розчинитись у твоєму погляді
І агонія буде мені патокою
Бо в ній я знов зустріну твої очі
3
0
283
