Гординя
Зараз я розкажу про одну велику істину. Вона не про культи, не про містику. Вона про те, що завжди на поверхні, Про те, хто скаче на людству верхи. Це наша з вами гординя велика. Вона не ховає свого справжнього лика, А показує свою реальну силу: Наказує вбити брата Божому Сину, Знайде чи для великих воєн причину, Чи амністію для жорстокого вчинку, Або проведе по трупам людину всліпу, Щоб порадувати її душу слизьку і липку. Бреше ,що людина- вінок природи, І каже, що треба про це писати оди. Вона каже, що ми на світі найкращі, Адже знає, що її вже розуми наші.
2020-10-08 17:47:41
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Зірколов
перший вірш)))
Відповісти
2020-10-08 19:22:45
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1858
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4808