Гординя
Зірколов
Зараз я розкажу про одну велику істину. Вона не про культи, не про містику. Вона про те, що завжди на поверхні, Про те, хто скаче на людству верхи. Це наша з вами гординя велика. Вона не ховає свого справжнього лика, А показує свою реальну силу: Наказує вбити брата Божому Сину, Знайде чи для великих воєн причину, Чи амністію для жорстокого вчинку, Або проведе по трупам людину всліпу, Щоб порадувати її душу слизьку і липку. Бреше ,що людина- вінок природи, І каже, що треба про це писати оди. Вона каже, що ми на світі найкращі, Адже знає, що її вже розуми наші.
2020-10-08 17:47:41
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Зірколов
перший вірш)))
Відповісти
2020-10-08 19:22:45
Подобається
Інші вірші поета
Опудало Павук Вибір Cogito ergo sum
Інші поети
Juli Pencil
@Juli_Pencil
Uina Ku
@mayor_hija
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5040
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5870