Гординя
Зараз я розкажу про одну велику істину. Вона не про культи, не про містику. Вона про те, що завжди на поверхні, Про те, хто скаче на людству верхи. Це наша з вами гординя велика. Вона не ховає свого справжнього лика, А показує свою реальну силу: Наказує вбити брата Божому Сину, Знайде чи для великих воєн причину, Чи амністію для жорстокого вчинку, Або проведе по трупам людину всліпу, Щоб порадувати її душу слизьку і липку. Бреше ,що людина- вінок природи, І каже, що треба про це писати оди. Вона каже, що ми на світі найкращі, Адже знає, що її вже розуми наші.
2020-10-08 17:47:41
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Зірколов
перший вірш)))
Відповісти
2020-10-08 19:22:45
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
4049
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2743