Вісник шепотів і шелесту

Зірколов

Стезі стирає стопами Вісник шепотів і шелесту, Вісті носить строкаті Та історій містичних силенну. Він слухає і шепоче Сказання старезні та свіжі, Про світанок після ночі, Про смерть і світло співи. Прислухайсь до його слів, Споглядай його сторухи, Крізь спалахи сміху та струмки сліз, І знай - він завжди ступає поруч.

2023-09-08 16:04:16

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Н Ф

Хто ж цей вісник? Передчуття? Інтуїція? Доля?

Відповісти

2023-09-09 18:18:10

Н Ф

Дуже оригінально викладений вірш🙂

Відповісти

2023-09-09 18:19:13

Інші вірші поета

Вітер II Стежки Час Сонний

Інші поети

Olena Кim

@lenhcikm

A Kind Of Spell

@a_kind_of_spell

Serg Leon

@Serg_Leon

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2756

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

2038