Вісім років
Ти, мабуть, покохав мене на вічно, Як лебеді на моєму ставі. Це дуже гарно і романтично, І трохи моторошно, як на диво. Бо пройшло вже вісім років, А ти забути мене ніяк не можеш, Я розумію в тебе нема нема нікого, Та де там: ти шукати не хочеш...
2020-06-16 08:44:49
14
0
Інші поети
moon
@martina_calihua99
Janocska
@Janocska
lys
@plusbleuquetesyeux
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2594
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6257