Блог
Всі
attention
Новини
ще одне нескромне нагадування про існування мого тгк:
збірник цитат та інші дрібниці життя 🐁💖
https://t.me/romashka_likarska
P.S. тут я частіше з'являюсь
7
159
Вірші
Всі
полюбиш.
Зі мною тобі доведеться любити усе, що ти не любив до цього.
Найперше, мабуть, котів і все, що з ними пов'язано.
А ще – неодмінно вірити в те, що збіги не випадкові.
До гороскопів, Таро, знаків Долі ти звикнеш з часом;
До мого спокою, перемішаного із відчаєм;
До години, о котрій я маю вже бути вдома;
До м'ятного чаю, замість чогось міцнішого,
І до незмінної паніки, яку я постійно створюю.
Полюбиш цю дивну логіку, як мою невід'ємну частину;
Полюбиш втому від довгих безглуздих розмов.
І навіть мої проблеми, невчасні й невпинні,
Полюбиш. Вони вже стосуються нас обох.
♡
7
0
67
лист, який ти захочеш спалити.
Привіт. Я давно не писала тобі листів.
Ти вже, певно, забув мій неохайний почерк.
Уявляєш, у нас вчора випав сніг!
Я розкажу тобі сотні новин, якщо, звісно, захочеш.
Вибач за грубість з останніх днів.
Це тільки турбота про мене, не більше, знаєш?
Дай якийсь знак, якщо більше не бачиш зі мною снів.
Я страждаю, а ти? А ти, мабуть, вже не страждаєш.
Я одужала, і немає температури!
Але той жахливий і нескінченний кашель...
Осінь розставила всі крапки і накреслила всі фігури.
Якою б гарною не була, та не стане «нашою».
Що там ти? Як поживає «сонце»?
Воно стареньке і від того таке пофарбоване.
Буде світити тобі і взимку своєю холодною бронзою.
А життя, воно просто... Зломлене.
Не шукай більше відповіді, забудь про сенс.
Ми занадто далеко один від одного.
І на згадку – тільки постійний стрес.
І, на щастя, більше нічого доброго.
Прощавай, не чекаю мальованих сторінок.
Наші дороги плетуться у різні боки.
Я – одна разом з тисячами думок.
Ти – один? Сподіваюсь, не одинокий.
6
5
69
болиш.
А я буду згадувати тебе, навіть коли мені буде аж 90 років,
І ті неймовірні заходи сонця, що бачила їх з тобою,
І той фільм, що більше ніколи не зможу передивитись,
І все, з чим довелось попрощатись або розлучитись.
І ти, серед списку невиконаних і недосяжних мрій,
Такий щасливий, коханий, але не мій...
У моїй пам'яті як найнезбагненніший спогад:
Мої руки – в твоїх, і наші тіні блукають десь зовсім поряд;
Темрява огортає нас зусібіч,
А всередині світло, і я біжу до тебе назустріч;
І ті слова, що я так їх і не скажу;
І тиша, що виявилась міцнішою за цей неспокійний шум.
І якщо я ще хоч колись тобі напишу –
Не намагайся заходити за межу.
Не розбивай мене до кінця, я прошу, облиш.
Просто знай, що ти досі мені болиш.
5
0
113
