ромашка лікарська
@chamomi_le
серед тисячі невідомих я заховалась від відчаю
Блог Всі
привіт
Новини, Особисте
16
2
344
щось новеньке
Новини
8
5
190
ІНТЕРВ'Ю
Новини
9
2
224
Вірші Всі
водити їх за собою, йдучи насправді за ними.
Я завжди легко прощаюсь із книгами, Лишаючи їм на згадку тільки пил на полиці. А з людьми, такими нудними і немінливими, Чомусь хотілось мені назавжди лишиться. Хотілось приходити, набридати, З'являтись там, де вони мене не чекали. Мені хотілось себе віддати. Хотілось, щоб мене бачили, але не чіпали. І я мусила під дощем стояти годинами, І дивитись на те, як мене забувають. Я водила їх за собою, йдучи насправді за ними. Я дряпала на руці лезом: «ЗРАДУ НЕ ВИБАЧАЮТЬ.»
6
0
67
пролог.
Я часто сумую за теплим кульбабовим літом. За полем ромашок, що біля розбитої вежі. За присмаком сонця, що тихо заходить зліва. І за коханням, на перший погляд, безмежним. За дощем крижаним, що змивав всі плітки і образи. За нічними розмовами, що тоді здавались важливими. За короткими і незначними значними фразами. За тими моментами, в яких ми були щасливими.
4
5
65
вішала на стіни пари закоханих очей
Скільки закоханих пар очей я ловила, Збирала колекції, вішала фото на стіни. Відчуття провини за мною весь час ходило, І хоч нічого поганого я не робила, Мені прописали ліки, одужала я у квітні. Я склала всі іспити, заповнила всі анкети, Нехай не відмінно, але я намагалась відверто. Я розписала діагноз з поміткою «надто секретно», У відповідь мене намагались закреслити й стерти. Слова піддавались сумнівам, стіни — руйнації. Я намагалась творити — мене штовхали зі скелі. Я відкривала нове, проводила паралелі, Вони вигадували мені напроти нові махінації. Скільки було намагань подружитись зі світом, Зіставити графіки, йти на страшні компроміси, Згадати про аксіому і чужоземну актрису... Шкода, що спроб ніхто не рахує, лишаючи біль непомітним.
4
0
82