(
Yujen barbossa _-
(18+)
Гармонія ? Тишина? Безкінечний шум! хтось вже втратив розум... посипались гори , невідомі числа... задай собі питаня! відповідь знайдеш теж сам... течія несе в обрив .. а хтось ще взагалі нічого не робив... басейни крові , ріки мук... яка смачга енергія розлук... красива усмішка , ліс із костей.... Безодня навколо , і безліч людей... Порвались всі струни, на колінах поет . У небі веселка ....ніч ..парад комет ... Гармонія? Тишина? Безкінечні розлуки. Яскравість наповну,,топить людей... Вікна повсюду немає дверей.... Сльози дощу, вдихнувши наповну ... Завтра помру...
2021-02-08 18:29:28
2
0
Інші вірші поета
Таємниця Захід сонця Поглянь у себе Темрява
Інші поети
Mene.net
@Yana_Buchak
11:11
@light_blue
Ava Brown
@avaontiana08
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4940
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12549