Смерть космонавта
Присвята: Л. Каденюку
Коли він помер, він дивився на зорі
І бачив у них відображення тих,
Хто Землю своїми руками творив,
Хто так її любить, хто так її любить...
А міг би він стати всесвітнім творцем
Своєї великої, власної долі,
Триматися міцно, утиснувшись в крісло,
І думати, думати, думати, думати...
Заснути під світлом сузір'я Пегаса:
Нехай він відносить мене в нікуди.
Це я був, це я був отим космонавтом.
Я став ним колись, щоб в погожий цей день
Відкрити кабіну та крикнути: "Евріка!"
Любов до Землі — це рана на серці,
Та я її прийняв, і зараз піду,
Але ненадовго. Політ ще триває...
20.09.22
Коли він помер, він дивився на зорі
І бачив у них відображення тих,
Хто Землю своїми руками творив,
Хто так її любить, хто так її любить...
А міг би він стати всесвітнім творцем
Своєї великої, власної долі,
Триматися міцно, утиснувшись в крісло,
І думати, думати, думати, думати...
Заснути під світлом сузір'я Пегаса:
Нехай він відносить мене в нікуди.
Це я був, це я був отим космонавтом.
Я став ним колись, щоб в погожий цей день
Відкрити кабіну та крикнути: "Евріка!"
Любов до Землі — це рана на серці,
Та я її прийняв, і зараз піду,
Але ненадовго. Політ ще триває...
20.09.22
Коментарі