Лише на хивлину задумавшись про ті насінини, Анатолій видихнув і вимовив: "Вас усіх треба під суд!" Ми трохи злякалися, бо не думали, що в таких густих лісах іще водиться бурий ведмідь. Щур Антон тоді стояв поруч зі мною, мій любий хлопчику, і сказав: "Ну і часи!" Дійсно, часи були люті, грозові, повні перепон і обра́з на світ. Динозавр Алекс, з'ївши чипси, вкотре зазначив: "Людина-Павук і Том Гіддлстон – це одна й та ж сама людина". Залізна людина? Ні. Бо в нас у крові тече залізо, а не залізяччя. Ось так і народжуються ідеї, Натаніелю. Ось так ми з твоїм батьком вилізали з усіх необхідних ям. Коли він помирав у мене на руках, на його шиї висів кулон у вигляді рожевого серденька. Він сказав тоді, ніколи цього не забуду: "Трентоне... Ти і мій син... Ви..." З цими словами на вустах він відійшов у світ предків. Не буває випадкових подій, хлопчику мій. Не буває такого, що ти бачиш комету, а це насправді дощовий апарат або клавіша Alt. Тобі це теж відомо, авжеж? Ось тому і навчайся гарно, люби свій університет, бо на тебе чекає приз – життя
кухаря.
(11.05.25)