Еклектика інтенсивності... Їх знімав на камеру твій батько, ніби ховрах під воском. А ще ми евакуювали тишу, що тримала абрикоси в цупкій тканині: виходить, що ми тепер – вороги? А цукор тим часом продовжує свою ходу: поважну і неспішну, думає лише про гроші. Ну а ми були з ним на колесах. твої дідусі ще застали, коли нас було менше, Натаніелю. Плескає в долоні алича, фрукти наскакують один на одного, в кого менше – тримають кишені в руках. Ух ти! А хто це йде такою сірою ходою, тихою, худою? Це ж батько ананаса! Його тримали на вулиці весь цей час, а він взяв – і вийшов! Тільки б у нас паркінгів не забракло, бо ж не повсякчас виникають неприємості з автоматичною машиною для куріння. Пливе цукор натомість до нових звершень, а обергіає його... я.
(11.05.25)