Фікція
Фінал
Не фізику він показує, а абсурд
Трубадур відставки
Без назви ("Праворуч сонечко сіяло...")
Апогей
My death is my death
Плантація думок
Людина
Мріяти (фантазія)
Без назви ("Подихай на мене горілкою...")
Плантація думок
Улюблена пісня стає чужою
Стає ефемерним реальний світ
Дощ не дає свою воду морю
Бо воно горить
Бо воно горить

На жаль я ніщо на землі великій
І спалах думок затихає з часом
От тільки не треба
Ми вже не мирні
Ми змішуєм кров зі старезним квасом

І власні думки поділились на касти
Вони помирають із часом

(18.07.23)
© ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ ,
книга «People of the life, of the fucking girl».
Коментарі