Маленька історія маленької людини

ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ

Поринувши у підсвідомість Занотує свої думки (геть папірець) Що за день! З мене досить! Не таке я робить хотів! Хтось не наллє йому кави Або гарячого молока У долі суворої та ласкавої Є думскролинг – молодша сестра Але незважаючи ні на що Продовжує підсвідомий міні-вояж Наш малесенький пан Казна-Хто Казна-звідки улюбленець наш В нього є маленька ручка І маленький дешевий блокнот І я знаю він точно влучить У мішень неймовірних думок Хоча поки що якщо чесно Все виходить ну якось не дуже Реальності дикої небезпечне лезо Змусить кожного з нас напружитись Знайшовши час серед глухої ночі Він почне гортати книжки Що уникнути різних збочень Повсякденної старовини Аж побачить він раптом – Еврика! Ніби вивчив таблицю множення На сторінці десятій естетика На прохолодну піну схожа так! Ляже спати з думками про вірш На годиннику перша година Стрілка стукатиме: Не спиш? Та нібито так Єдине Хотілося б більше часу Для розгорнутих як в книжках метафор Та нічого не зробиш – масу Неспланованих мікро-фраз Настає зі світанком час Геть з дороги, дрібний літератор!

2024-03-19 22:47:25

Інші вірші поета

Я птах Просто приберіть нас зі свого життя... Незвичайні мутанти Вічне життя (кубики)

Інші поети

Марія Папроть

@bp4u

Karlos Ortiz

@karlos_ortiz

Олексій Коваль

@oleksiy_koval

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11392

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

2330