Очі не закриються від всіх
Очі не закриються від всіх, Якщо серце битиметься сильно. Не спитає ': чи іще б я міг Так дивитись ще на небо синє? Як воно ще юне й голубе, Хмарами все суне і дивує. Неповторним сяйвом, що в усе Радості земні завжди малює. І говорить: це не сміх... Любов Вже давно живе у них серйозна. Серце все діймає до розмов, Що у шлюб ввійдуть вони невдовзі. І усе зрівняється... Усе. Заспіває зовсім уже інше. І промовити: пам'ятай мене! Від тебе вже і не потрібно більше. 26.03.2021
2023-10-26 07:23:58
5
0
Схожі вірші
Всі
Don't know what to do
I wanna making you laugh, I wanna making you smile. Please do not kill this love, I'm only touched you while You was wondering by my warmth. I don't know what to do without you; So many days ago you brought Small hope into my boring life, too. Blue eyes like an immense ocean, Your first words like a dream. I'm fall in love with you more, However reckless it may seem. My little devilish angel With radiant smile, You are my own danger. I will always stay inside Your hot heart. You taught me, that memories Are never die, So for me it isn't very dangerous. You are here, but at a so long distance Of many kilometers in eternity. Your care and worry about me amazed My heart. Next to you is no adversity. I don't know what to do without you, My first and single soulmate. Don't kill this love, don't kill me too... Our love appeared from my hate. It is a turning point now, So what will you choose? Yes, you don't know, how... But we really cannot lose! ____________ And there is nothing more pleasant yet than to feel the love of a person who hates everyone now. Перевод на русский: https://www.surgebook.com/anastasia_chan/blog/7abtu0i © (Copyright, 2019) ⓝⓞⓡⓐ
46
3
4963
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1705