...
Чому душа і серце зговорились, І бити в дзвін тривоги почали? А я чекала кохання всього світу, Та в світі мені любові не знайти. А я б хотіла знову танцювати, І по воді дорогою іти, І знову квітам під під'їздом милуватись, І сенс життя між сміттям віднайти. А зараз я сама як та синиця, Сидить і терпить порожнечі мить І хоче плакати та вже не буде, Бо сліз вже ріки нині не знайти. А я б хотіла птицею взлетіти І мати те життя ,що, як колись Та вже цього мені не повертати, Тому я на колінах у своїй ж тюрмі
2022-11-12 21:43:25
3
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1568
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8718