Осінь

Виталий Ильяшенко

Болючі спогади, тривожать моє серце, Та все мине, коли в права ступаєш ти. Люблю тебе, кохана наречена Осінь, Твої вітри, розвіють всі мої гріхи. Твоя краса, чарує мене й досі, Ти королева, скажу тобі без зайвих слів. Прошу не йди, залишся у моєму домі, Та якщо ні, то збережу твої листи. Собі на згадку, щоб милуватися красою, Твоїх дарів, за що і покохав тебе. Та ти підеш,насипавши на рану солі, Подарувавши мені те, чого не стер. З думок своїх, невпинних, невблаганних, Я б віддав би все, що є, щоб не забути ці думки. Та час мине, і все померзне на морозі, Прошу залишся, Осінь.

2021-08-08 00:37:49

2

0

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

16347

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1756