Вірші
Осінь
Болючі спогади, тривожать моє серце,
Та все мине, коли в права ступаєш ти.
Люблю тебе, кохана наречена Осінь,
Твої вітри, розвіють всі мої гріхи.
Твоя краса, чарує мене й досі,
Ти королева, скажу тобі без зайвих слів.
Прошу не йди, залишся у моєму домі,
Та якщо ні, то збережу твої листи.
Собі на згадку, щоб милуватися красою,
Твоїх дарів, за що і покохав тебе.
Та ти підеш,насипавши на рану солі,
Подарувавши мені те, чого не стер.
З думок своїх, невпинних, невблаганних,
Я б віддав би все, що є, щоб не забути ці думки.
Та час мине, і все померзне на морозі,
Прошу залишся, Осінь.
2
0
312
Хотів би я назад все повернути
Хотів би я назад все повернути,
Й відмовитись від того, що було.
І не важливо, як там мені добре,
А те, що біль від цього вже давно.
Та як не намагався це забути,
Що в Бога всі ці роки я молив.
Та щастя - мить - чекаємо на неї,
Але, нажаль, не в змозі оцінить.
В житті ми гості, раз лише живемо,
Та робимо багато помилок.
За всі страждання наші щодобові,
Життя нам компенсує біль і зло.
Так складно у своїх руках тримати,
Те щастя, що було в житті лиш мить.
А потім на нічого проміняти,
І помилок накоївши підти.
За ради чого в світі ми живемо?
Та ради кого все це навкруги?
Кохати, за для того, щоби жити,
А жити, ради того, щоб любить.
Чому ввісні до мене ти приходиш?
Та не ідеш з моєї голови?
За мною мов за зрадником слідкуєш,
Я знаю, ти кохаєш ще мене.
Тепер я знаю, що таке буває,
Коли без тебе день іде за днем.
Чому в житті моєму не згасає,
Любов твоя і взагалі все це?
1
0
246
