Хотів би я назад все повернути

Виталий Ильяшенко

Хотів би я назад все повернути, Й відмовитись від того, що було. І не важливо, як там мені добре, А те, що біль від цього вже давно. Та як не намагався це забути, Що в Бога всі ці роки я молив. Та щастя - мить - чекаємо на неї, Але, нажаль, не в змозі оцінить. В житті ми гості, раз лише живемо, Та робимо багато помилок. За всі страждання наші щодобові, Життя нам компенсує біль і зло. Так складно у своїх руках тримати, Те щастя, що було в житті лиш мить. А потім на нічого проміняти, І помилок накоївши підти. За ради чого в світі ми живемо? Та ради кого все це навкруги? Кохати, за для того, щоби жити, А жити, ради того, щоб любить. Чому ввісні до мене ти приходиш? Та не ідеш з моєї голови? За мною мов за зрадником слідкуєш, Я знаю, ти кохаєш ще мене. Тепер я знаю, що таке буває, Коли без тебе день іде за днем. Чому в житті моєму не згасає, Любов твоя і взагалі все це?

2021-08-08 00:35:08

1

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12282

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2651