Мороз
Неначе старець сивий
Своїми кроками холодними
Сповз на земленьку білую
Мороз віковий
Повітряними і невидимими рухами
Заповзає він в усі
можливі шпаринки і закутки
Мертвим дотиком торкається усього
І своїм поважним „Я”
Наповнює усе
І з незрівнянним талантом
Пікассо чи Ван Гога
Да Вінчі чи Мікеланджело
Тихим пензлем
Та білою палітрою
Ставить печаті своєї руки
Він сповнює собою наше буття
Крижаними руками окутує нас
Цілує нас своїми синіми губами
Залазить у наше єство
Незміримою цікавістю
Випитує хто ж ми насправді
З його невідворотним приходом
Вода перестає бути живою
Трава перестає бути зеленою
Дерева стають химерами
А небо своїм сивим поглядом
У змові із старцем
Своїми незміримими легенями
Надуває на життя
Ореол назвіданості та розпачу
2021-01-16 22:49:45
2
0