Мороз

Віталій Жох

Неначе старець сивий Своїми кроками холодними Сповз на земленьку білую Мороз віковий Повітряними і невидимими рухами Заповзає він в усі можливі шпаринки і закутки Мертвим дотиком торкається усього І своїм поважним „Я” Наповнює усе І з незрівнянним талантом Пікассо чи Ван Гога Да Вінчі чи Мікеланджело Тихим пензлем Та білою палітрою Ставить печаті своєї руки Він сповнює собою наше буття Крижаними руками окутує нас Цілує нас своїми синіми губами Залазить у наше єство Незміримою цікавістю Випитує хто ж ми насправді З його невідворотним приходом Вода перестає бути живою Трава перестає бути зеленою Дерева стають химерами А небо своїм сивим поглядом У змові із старцем Своїми незміримими легенями Надуває на життя Ореол назвіданості та розпачу

2021-01-16 22:49:45

Інші вірші поета

Сумні реалії нашого життя Скільки ми знаєм Лицар Колгосп нашого часу

Інші поети

Mrs Monica L

@MrsMonica

Veilka

@Docthespacerock

Ann Hensel

@d0ntvv0rry

Схожі вірші

Всі

Forgiveness

МОРГАН РЕЙ

If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.

8145

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

5521