Скажи, що ти читаєш, і я скажу хто ти. Можна скласти вірне поняття про розум і характер людини, оглянувши його бібліотеку. (Луї Блан).
«Наша ексурсія вже мала завершитись 10 хв назад». По-думала про себе Джесі і додала. «І нас попросили прий-ти у понеділок на другу лекцію. Та доповнить декан пер-шу лекцію».
Ми дізнались, що вже Франческ пройшов, реабілатацію в тому центрі там де Льюїс. Я радий за обох, а ще Льюіс якось виростив, та прожив я у нього 3 місяця, зараз Льюїс здоровий і має нову родину!
«Як пройшла лекція у декана?» – бабуся Олівія запита-ла свою донечку.
«Так, я закінчую навчання, прагну отримати другу вищу освіту. А лекція швидко так пройшла. Була цікава тема про - фізичні властивості твердих тіл з точки зору їх атомної будови. Я не встигла всe записати що було на-писано на дошці». – Джесі дуже емійційно розповіла та спитала.
«Що там робить наш пес?».
«А сьогодні він молодець, був слухняним коли робила хатню роботу. Я впевнена що та хвороба вашими дороги-ми медикаментами не лікує, a більше травить. Треба на-шу народну медицину використовувати». ..–....наполегливо сказано..бабусею.
«Добре, мамо, дивлюсь, ти хоч і навчила мене на За-хідній Україні, там як ми тоді жили, збирати трави, квіт-ки та запарювати малій чаї, коли занедужала онучка». ..–.сказала Джесі та легко дихнула.
«Дякую за розуміння: Я бачу що 30 років на тебе дарем-но не витратила. Мала спить у спальні». – промовила з полекшенням бабуся Олівія.
Мені добре у Варшаві чисте повітря, дороги класні. Не хочеться мені повертатися в Черкаси знову!