За вікном стояла темна ніч.
  В кімнаті світлом служила одна лампа на тумбочці.Свою справу вона робила чудово,очі не пронизувала темрява ні від жодних кутків.
  До дівчат приєдналася старенька бабуся,але,незважаючи на вік, була досить спритна і активна.За нею увійшов дідусь,несучи миску печень.
Старі всілися поряд із онуками і всі почали хрустіти та запивати те теплим молоком.
  –А може прикрашемо наш вечір якоюсь історією?–запропонувала
Тільда.
Пара перезирнулася,шукаючи допомоги одне в одного.
–Наприклад легендою про Лана,–
продовжила та.
–Ну,–кахикнула бабуся явно борючись всередині із сумнівами.
Та й було чому, адже розповідати дітям перед сном страшну історію не найкраща  ідея.
–А чому ні?Ми вже майже дорослі.
Молодшу школу вже давно закінчили,–підтримала сестру Меліса.
–Гаразд,якщо ви просите,–здалася старенька.–Багато років тому,в старому містечку сталося горе.
Вранці,коли лиш туман прокрадався травою,в полі знайшли тіло мертвої дівчинки,оковану іржавими ланцюгами.Тоді всі зрозуміли,що до їхнього краю дістався давно відомий Ланцюг.Нелюд,котрий викрадав дівчаток і робив з ними страшні речі.Налякані батьки почали ховати своїх дітей в будинках і заодно тиснути на тогочасну поліцію.Ведучи слідство органи правопорядку заспокоїли місцевих,
повідомивши,що насправді це вбивство жодного стосунку до інших злочинів немає,а вбивцею виявився сусід дівчинки.Про нього ходили хороші чутки,то ж спочатку ніхто в це не повірив,але докази вказували на інше.
Через деякий час на суді той зізнався у скоєному.Його вислали з містечка,а згодом в іншому місті знову трапилася ця негода.
–То це значить,що той був невинний?
–Винний чи не винний,кожен вирішує для себе.
–Але ж його повині були виправдати,–обурилася Меліса.
–Ох,–зітхнула бабуся,–якби ж то так і було,але ніхто більше того не бачив та й не цікавився ним.
  Протягом ночі дівчинка крутилася у своєму ліжку, думаючи про легенду.
Серійний вбивця досі неспійманий,котрий повертався до місця злочину і вчиняв його знову.Чому того так і не спіймали?Чи зараз він продовжує свої творіння?Як склалася доля того сусіда?
  Шум в коридорах  школи стих.Всі вже сиділи за своїми партами у класах.Тільки Меліса ніяк не могла підступити до свого.
  В голові знову виринали ті злостиві посмішки й лютий сміх однокласниць.Якже вони ненавиділи її,що зчитувалося з їх очей.
  Дівчина зупинилася на сходах.
Переставила книги з рук в портфель і збігла до низу.Так в чотирьох стінах вбиральні вона провела останній урок,а за тим ще й перерву.
  Її серце страшено забилося, коли в сусідній кабінці вона почула голоса однокласниць,такі ж ядовиті,як і їх власниці.Дівчина витерла краплини поту,що виступили після кількох хвилин неспокою.
  Школа нарешті постала пусткою.
Мелісу пробрав шок,коли вона згадала,що забула свій зміний одяг в класі.І сподіваючись,що він залишився без уваги тих змій,вона піднімалась сходинками.Як раптом відчула пекучий біль в голові.Щось важке вдарило по її маківці і приземлилося на першому поверсі.Дівчина потерла по уражиному місці і глянула на винуватця.За кілька метрів від неї лежав якийсь чорний блокнот чи то щоденник.Вона підняла свій погляд вгору.Найімовірніше випав він з горища,але як,якщо двері замкнуті?