Мечтать или не мечтать?
Oliver Schatz
Как долго я стремился к ней И вот сбылась моя мечта, прошло безумно много дней. Теперь в душе лишь пустота. Сражался за свою мечту, не спал я множество ночей И покорил я высоту, но вот не рад совсем я ей. Мечта исчезла. Счастье? Нет Я счастлив был немного лишь. Погоня за мечтою - бред. И снова грустный ты сидишь. И снова нужно ставить цель И двигаться вперёд опять. Брать штурмом снова цитадель И всё сначала повторять.
2021-03-11 23:36:27
27
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Вероника Рубин
Немного грусные строки. Дарят задумчивость. Да, иногда новое страшно или не охота, и именно цели по списку двигают нас, заставляют расти духовно и физически дарят силы пробовать сново. Хороший стих🙂🙂🙂
Відповісти
2021-03-12 07:18:57
1
Oliver Schatz
@Вероника Рубин Спасибо, милая, Вероничка, да, всегда нужно двигаться к новой цели. А без цели - совсем плохо. Клубничку тебе.
Відповісти
2021-03-12 11:04:07
1
Oliver Schatz
@Mary Поначалу - да, а потом скучнаааа
Відповісти
2021-03-13 20:37:45
Подобається
Інші категорії
Філософські Для підлітків Ода Сумні вірші Любовні Для дітей
Інші поети
William
@_WILLYY_
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2665
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12305