Мечтать или не мечтать?
Как долго я стремился к ней И вот сбылась моя мечта, прошло безумно много дней. Теперь в душе лишь пустота. Сражался за свою мечту, не спал я множество ночей И покорил я высоту, но вот не рад совсем я ей. Мечта исчезла. Счастье? Нет Я счастлив был немного лишь. Погоня за мечтою - бред. И снова грустный ты сидишь. И снова нужно ставить цель И двигаться вперёд опять. Брать штурмом снова цитадель И всё сначала повторять.
2021-03-11 23:36:27
27
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Вероника Рубин
Немного грусные строки. Дарят задумчивость. Да, иногда новое страшно или не охота, и именно цели по списку двигают нас, заставляют расти духовно и физически дарят силы пробовать сново. Хороший стих🙂🙂🙂
Відповісти
2021-03-12 07:18:57
1
Oliver Schatz
@Вероника Рубин Спасибо, милая, Вероничка, да, всегда нужно двигаться к новой цели. А без цели - совсем плохо. Клубничку тебе.
Відповісти
2021-03-12 11:04:07
1
Oliver Schatz
@Mary Поначалу - да, а потом скучнаааа
Відповісти
2021-03-13 20:37:45
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5695
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1928