Переродження
(18+)
Місяць наповнився кров’ю,він буде лежати в канаві стічній, В канаві стічній,де поєднається сирість,запах смерті і гній. В зіницях моїх,місяць кров’ю напився-стали мертві вони як поети, Від краси і естетики в склепі лишилися тільки білі скелетики. Я ступаю ногами по червоній ріці, омиваючій холодний асфальт - Я ХОЧУ ДОЗУ, ломка знову і знову шприц в руці, я пускаю в вену поезію і прозу. Мало,мені так мало, Я хочу сильніший ефект, руки тремтять і скрегіт зубів, Бог поезії здохне-я так зголоднів. Проспект кровоточить,стоїть гільйотина, І лезо промовить останні слова, Я художник,я кат-це моя картина, Дзвони проб’ють - полетить голова. Аполлон, випльовує музу на мокрий від крові бордюр, Він страждає від болі під урочистий звук увертюр. У підворіттях брудних розкричались ненаситні уста. Один дотик,і вже місяць гниє,з’явилась червона роса.
2018-12-09 09:36:42
2
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1942
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12446