Переродження
(18+)
Місяць наповнився кров’ю,він буде лежати в канаві стічній, В канаві стічній,де поєднається сирість,запах смерті і гній. В зіницях моїх,місяць кров’ю напився-стали мертві вони як поети, Від краси і естетики в склепі лишилися тільки білі скелетики. Я ступаю ногами по червоній ріці, омиваючій холодний асфальт - Я ХОЧУ ДОЗУ, ломка знову і знову шприц в руці, я пускаю в вену поезію і прозу. Мало,мені так мало, Я хочу сильніший ефект, руки тремтять і скрегіт зубів, Бог поезії здохне-я так зголоднів. Проспект кровоточить,стоїть гільйотина, І лезо промовить останні слова, Я художник,я кат-це моя картина, Дзвони проб’ють - полетить голова. Аполлон, випльовує музу на мокрий від крові бордюр, Він страждає від болі під урочистий звук увертюр. У підворіттях брудних розкричались ненаситні уста. Один дотик,і вже місяць гниє,з’явилась червона роса.
2018-12-09 09:36:42
2
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1605
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1986