ИКМУД2ІНСИВАНЕН0ІКЬНЕСЕНДІР1ЇОМ5

xayverx

Вступ: „Ой ходить сон коло вікон, А дрімота — коло плота. Питається сон дрімоти: — А де будем ночувати? — Де хатонька теплесенька, Де дитина малесенька,— Там ми будем ночувати, Дитиночку колихати.” ____________________________________ Геометрична фігура − чорний квадрат, вичавлює з себе всю колористику слів Нафаршированих битим склом і сіллю порад, моїх ріднесеньких голосів. Кожна ніжка багатоніжки встромлює у мозок ніж ніжно-різко різко-ніжно ніжно-різко і я занурився у ліжко. Тиша, тихо-тихенько, тихесенько-тихо Подохла, померла, програла, пітьму пізнала, Змінилась, заграла, зашелестіла, зареготала істерично, і закричала пронизливим гулом тисячоголосих облич, пожираючих нутрощі дулом зубатим тисячоікластих рушниць. Копії "крику" в'ються як плющ, переплітаються ,змішують барви тональностей В спільну картину, мелодію, пульс, свердлячи чорний квадрат до костей. ВОНИ ГОВОРЯТЬ ТАК ГОЛОСНО: -я не хочу їх чути, НЕ ХОЧУ НЕ ХОЧУ НЕ ХОЧУ Діти, вихаркані з лона Мати, Кричать мальовничіше Едварда Мунка. Ціль вереску − проникати Під шкіру моєї кімнати.

18.05.2019

0

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1647

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1164