Попіл

yarenia

Кожна людська обіцянка - Це тільки попіл, що літає в повітрі. З таких не одна панянка Змішує фарбу у своїй палітрі. Слова ж, до того, нічого вже не значать, Пустотливі бешкетники вилітають з вуст чужих. Вони з часом на картині все побачать - Як перетворюються багатозначні на пустих. Як легко можуть ранити людину, Ще більше, ніж загострений кинджал. І за секунди зіпсувалася картина, А мисткині народ кричить: «Провал!» Та чи винна вона через попіл твій? Та чи хотіла таких дарунків? Це крах її дитячих мрій, Ніколи не створить вже малюнків! Ніколи не стане вже до полотна, Ніколи не змішає фарбу на палітрі! А все через твої слова, Що літають попелом в повітрі...

2020-06-20 14:45:11

Інші категорії

Для підлітків Ода Поеми Привітання Соціальні Для дітей

Інші поети

Carla Gaona

@KuroShiro

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Dr. B

@Dr_B

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2281

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5491