Попіл
Кожна людська обіцянка - Це тільки попіл, що літає в повітрі. З таких не одна панянка Змішує фарбу у своїй палітрі. Слова ж, до того, нічого вже не значать, Пустотливі бешкетники вилітають з вуст чужих. Вони з часом на картині все побачать - Як перетворюються багатозначні на пустих. Як легко можуть ранити людину, Ще більше, ніж загострений кинджал. І за секунди зіпсувалася картина, А мисткині народ кричить: «Провал!» Та чи винна вона через попіл твій? Та чи хотіла таких дарунків? Це крах її дитячих мрій, Ніколи не створить вже малюнків! Ніколи не стане вже до полотна, Ніколи не змішає фарбу на палітрі! А все через твої слова, Що літають попелом в повітрі...
2020-06-20 14:45:11
1
0
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16944
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2524