I'm alone

ʏaʏa

I'm alone All alone Alone and lost Alone and ashamed Alone with my worries Alone in the face of life So alone that nobody wants me anymore So far from youth and desire I'm alone and I didn't chose it I'm alone and I don't see anybody I'm alone and no one understands I'm alone and I kill myself I'm alone and I want to scream I'm alone and I want to be seen I'm alone and my stomach hurts I'm alone and I'm afraid I'm alone and I'm afraid of life I'm alone and I'm scared by the other I'm alone, I'm not able to open up I'm alone but I don't want to be I'm alone but I want to rhyme it with the past I'm alone and I still have hope I'm alone with my dark thoughts.

2024-01-08 11:56:59

2

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

ʏaʏa

@Perdix oui c'est juste mes pensées que j'écris comme ça bahaha

Відповісти

2024-01-08 19:14:39

Подобається

Perdix

@ʏaʏa mais si tu penses à ça c'est que tu broies un peu du noir :( Je vais pas insister, mais j'espère que ça va aller mieux, courage en tout cas :)

Відповісти

2024-01-08 21:13:35

1

ʏaʏa

@Perdix merci c'est très gentil et touchant de ta part :)

Відповісти

2024-01-11 14:33:54

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2412

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12542