يتيم في وطني

Yona Chan

مات أبي وأمي ....ماتت أختي وأخي... مات جميع أحبتي ...تركني الجميع وذهب... تبا لويلات الحرب وما فعلته بي.... مهما بكيت وبكيت لن يندمل جرح قلبي... نظرت يمينا شمالا علي أرى مساعدة من أفراد شعبي... علي أجد ملجئا آوي إليه في هذه الأوقات ... عل وعسى صدى كلماتي يسمعها أصحاب السلطات... ولكن هيهات هيهات..... ما من أحد أستند عليه .... لا يوجد صديق ولا قريب أذهب إليه... هذا ليس همي وحدي .... بل هو هم كل ابن بلد اقتحمته الحروب... أتركونا بسلام لنسلك أحلى الدروب.... لنحرر أمتنا من وحش يختفي خلف ستار من حديد.... لا يظهر نفسه لا من قريب ولا من بعيد.... يحرك العالم وكأنه دمى في يد لاعب محترف... ياليت تلك الدمى تتمرد وعن طريقه تنحرف.... أتمنى أن نأخذ حريتنا بأيدينا ... ونتحد معا لنحرر أرض الأنبياء فلسطين.... ونرفع راية الاسلام ونسقط كل أعدائنا.... فالاسلام ديننا ....والعربية لغتنا ....وكل العرب إخواننا...

2020-10-17 21:02:36

5

0

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2297

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12256