عشق القمر
Yona Chan
بينما كنت وصديقاتي فوق السطح نتسامر... قرروا النوم وتركي للسماء أنظر... فهن يعرفن أنني لن اغير عادتي وسأبقى أنتظر... فجأة خطف عيني منظر مبهج للعين ساحر... أكيد عرفتم عن ماذا أتحدث ...انه احلى قمر... قلت في نفسي هل لجماله مثيل؟؟؟ أم أنه سينفرد به ولو مر زمن جد طويل ؟؟؟ وهل لنوره حدود ؟؟؟ أم أنه سنطفئ مثلما تذبل الورود؟؟؟ فلم أتلقى أي ردود ... فجأة تكلم القمر وقال: "جمالي في كل يوم يزيد يا فتاة الياسمين.... والسبب بسيط وهو أنتم يا احلى المحبين... منكم أستمد طاقتي فدوموا لي قلوبا نابضين..." فقلت : "ونورك؟؟" رد : "مثلما أنتم يا بشر تكملون بعضكم بعضا دائما... فأنا متأكد أن صديقتي الشمس لن تتركني يوما...." صفقت يديَّ من شدة اعجابي بكلام قمري.... -وبينما أنا أصفق  - سمعت من خلفي صديقتي تقول "أمجنونة أنتي؟؟" استدرت لها وقلت "نعم  إذا كان حبي للقمر جنون.... فأنا أعترف أنني أكبر مجنونة في الكون"
2020-10-07 21:32:43
3
0
Інші вірші поета
أمل صـَدِيْقَـآتِـيْ يتيم في وطني أنا العربيّ
Інші поети
Daisy Daisy
@daisy_daisy
Inked Disaster
@inkeddisaster
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1970
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1977