#حبر_على_كيبورد_يوجيني
katrin youjini
عندمـــا تتغابـــى سيظنـــونك غبـــيا وعندمـــا تتغاضـــى سينســـون أنك بشـــريا
2020-07-30 19:26:04
4
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Basma Baghdad
@katrin youjini اقصد لنتغابى امام من يريد ان يستفزنا ويجرحنا بكلماته ولنكن باردين كالثلج لحتى يقتله برودنا ويستسلم
Відповісти
2020-08-02 01:37:49
Подобається
katrin youjini
@Basma Baghdad أنت لم تفهمي ما أعنيه وأنا أكسل من أن أرد
Відповісти
2020-08-03 14:58:03
1
Basma Baghdad
@katrin youjini ماعليكِ قلبي لاتردي وانا بحس حالي كنت مندفعة وكتبت التعليق
Відповісти
2020-08-03 15:07:31
Подобається
Інші вірші поета
# يوجيني_حبر على ورق #حبر_على_كيبورد_يوجيني #حبر_على_ورق_يوجيني #حبر_على_كيبورد_يوجيني
Інші поети
Marry Dead
@marry_dead
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2636
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12266