1. Все тільки починається
2. Історія моєї "ідеальної" сім'ї
3. Випусний клас чи "початок безсоння"
4. Нові однокласники
5. Нові почуття
6. Перша прогулянка
7. Спокійно! Це ж просто поцілунок...
6. Перша прогулянка
Після уроків я прямувала додому.
Кетті залишилися після уроків, по плану в неї репетитор з геометрії.
Пройшовши парковку я почула крик ззаду.
Це був Ноа.
- Олівіє, зачекай на мене.
Він швиденько підбіг до мене і ми пішли разом.
- Ти живеш в цій стороні?
- Так, ми з сім'єю переїхали в дім на вулиці Стренд.
- Ноа, ти серйозно?
Я теж живу на цій вулиці.
Будемо сусідами.
Ми не помітили, коли прийшов час прощатись.
- Олівіє, можеш дати мені свій номер телефону?
Я дуже зраділа, бо дійсно чекала, що Ноа зателефонує мені.
Ми обмінялися номерами телефонів.
Я вже почала йти, як тут Ноа запитав:
- Не хочеш о 18:00 сходити на каву?
- Я не проти, коли я буду готова я тобі напишу.
Прибігши додому я одразу почала збиратися, адже уроків ще майже не задали, тому можна цим скористатися.
Я злегка підмалювала очі, хоч робила це дуже рідко, бо люблю себе і без макіяжу.
Вдяглася і готова була вже телефонувати, проте він мене опередив.
- Ти вже зібралась?
- Так, можеш вже заїжджати.
Я побачила його з вікна своєї кімнати, але почекала ще 5 хвилин перед тим,  як вийти. Так завжди роблять у фільмах.
Побачивши мене він галантно відчинив двері.
Він справді був джентльменом, єдиним хто вмів вдало поводити себе з дівчатами.Думаю, що в нашому місті всі були не вихованні, не мали уявлення, що це таке.
- Щераз привіт, готова до смачної кави?
Він посміхнувся, я помітила, що його посмішка додала мені позитиву.
- Привіт, звісно, що готова.
Ми почали їхати до кав'ярні, в якій я найчастіше пила каву.
Але Ноа загальмував. І в автомобіль зайшов Оскар.
Моєму здивуванню не було меж.
- Не думала, що ви друзі.
Я продовжила це з реальним шоком на обличчі.
- Та ми вже бро. Правда ж Ноа?
Оскар сів спереду, а я сиділа за Ноа.
Всю дорогу я помічала погляди то з боку Ноа, то з боку Оскара.
Прийшовши в кав'ярню Ноа відчинив мені двері і після того, як ми зайшли, ми знайшли вільний столик.
Сівши Оскар запропонував:
- Оллі, давай сьогодні я замовлю тобі каву, на свій розсуд?
- Ну не знаю, а якщо це дійсно не співпаде з моїм смаком?
- Впевнений, що тобі сподобається.
- Ну якщо ти впевнений, то зробимо так, як ти пропонуєш?
Оскар пішов замовляти каву, а я і Ноа спілкувались про наше місто, про школу, хоббі та сім'ю.
З ним я почувала себе вільною, але це відчуття швидко закінчилось, після повернення Оскара.
- Я замовив собі і моєму другу американо, а тобі ванільне латте.
Я була вражена, адже він замовив мою улюблену каву.
- Дякую, ти дійсно вгадав, це мій улюблений напій.
Він подивився мені прямо в очі і я знову відчула, що мурашки пробігли по моєму тілі.
Після того, як ми випили каву, ми зібралися і поїхали додому.
Спочатку ми попрощалися з Оскарем.
Ноа підвіз мене прямо під дім.
Я почала виходити, але його теплі руки зупинили мене.
- Олівіє, сподіваюсь, що ми це повторимо.
- Сподіваюсь, мені приємна твоя компанія.
Весь цей час він дивився на мене.
Поступово ми зближувалися і доволі різко злились в поцілунок.
Він був ніжним, але доволі пристрасним.





© yulia zhuravliova,
книга «Ванільна кава».
7. Спокійно! Це ж просто поцілунок...
Коментарі