Буденність
Юрий Voituk
Проходить час, проходять дні, нічого не змінилось навкруги. Повсюди ті же лиця , ті же люди, буденність стала навкруги життя. Немов ілюзія накрила пилиною, затьмарила очиська всіх людей. Усі живуть, як алгоритми, як механізми чужих рук. Шкода не зупинити цього алгоритму, Не зрушити безсмертний механізм. Той механізм, що править людством, той механізм буденності життя.
2020-08-08 12:30:36
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Буденність завжди буде , тільки від нас залежить якою саме ми її захочемо собі бачити )
Відповісти
2020-08-09 18:47:21
1
Игорь Демин
Я в этом стихе четко увидел свою жизнь. Автор настолько ярко передал мой внутренний мир, что просто , Браво!! Действительно, люди пользуются другими людьми , как неким механизмом для достижения своих целей. Браво, автор, браво!
Відповісти
2020-08-10 03:43:50
1
Інші вірші поета
Життя людини Сороки В'язень Ти не один
Інші поети
Uina Ku
@mayor_hija
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3320
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2079