Темниці Агадену
Синій камінь
Цвинтар
Бийте в барабани
Імена і ставки
Зрячі
Червона накидкаІІ
Храм пророків. Попіл
Скляна гора
Дзеркальна вода
Кола на воді
Ворота
Раптовий блиск
Дві сторони
Буревісники
Кам'яна діва
Епілог
Ворота

Марія

Вперше за стільки років, він побачив доньку під час битви під Кафесіном. На неї наступав один із воїнів Вурака. Велетень зі стрілою, що застрягла в правому коліні. Рана його не вповільнилася рухатися на низенького хлопчину, озброєного виключно одним мечем. Велетень розглядав воїна із насмішкою. Хлопчина різонув противника по нозі, загнавши стрілу глибше.Йому потрібно було ж відбиватися від двох нападників, що наступали з обох боків одночасно.

Вдруге Юрій побачив доньку серед поранених. Вона дивилася нього без страху.

Да Благословить тебе Велика Матір Юрію із клану де Левер.- вийшла ні сказавши ні слова. Через днів лише Юрій дізнався, що велетень покалічений.


Марія не наважувалася підійти ближче.Стара жінка розглядала її так само, як у їхню першу зустріч.

Якщо чекаєш від мене покари, ти її не одержиш.- Марія побігла до Наставниці. Та міцна обійняла дівчину.- Скоро ти будеш готова, скоро.- Анкара щось невпинно шепотіла Марії на вухо. Раптом взяла руку, підвела до плити.- Я не зможу тримати її вічно- Наставниця провела по каменю ногою.ЗамОк відчиниться. ТИ мусиш його відімкнути.

Тої миті Марії здалося, що Наставниця збожеволіла, адже єдиний спосіб зняти закляття з цього каменю, Анкару потрібно вбити.

Він дужчає, а я слабію. Обіцяй, що знищиш Самейна.


Жодних сподівань, вона повернулася до Генеріалу

Нічого, Ісідо, ми більше не боятимемося.

Зіскочивши з коня й тримаючи її за вуздечку попрямувала до конюшень де Левер.

Ніхто не дивився на неї як на хвору. Вона намагалася пробитися крізь юрбу. Перед очима мимоволі з*являлися образи. Рада Крові, сотні очей,які розглядали її з осудом й зневагою. Нідараси. Всередині Марії клекотіла ненависть, вона повернулася не за тим.

Один із конюхів батька простягнув руку до вуздечки Ісіди. Марія вдарила його по руці.

Ти здуріла! Це був наш останній шанс.

- Останній шанс, тату, значить останній.


Їхні очі схрестилися. Мама налякалася, розглядаючи обох ( чоловіка та доньку).

Ти досягла багато,- Юрій глянув у вікно накрапав дощ.- Навіть син не зробив такого. Тільки не мій,- батько зробив декілька широких кроків до Марії. Вони стояли впритул одне до одного.- Відректися від власної крові, зрадити клан, це НЕ ВСЕ на що ти здатна.

Батько стиснув руки в кулаки, в його душі боролися гордість й злість.

- Не все.- дівчина кивнула у бік батькового кулака.- Бий.

Юрій відійшов на кілька кроків.

Я не можу вдарити Королеву Мечів.

Саме за цим я й прийшла.- В цю ж секунду перед очима тата й доньки зійшовся образ. Маленька дівчинка стоїть насередині залу й розповідає, розповідає..

Ти втекла, зганьбила мене перед кланами, народом. Нідараси, собача порада,сяяли. Ти усвідомлюєш ЩО ти зробила?

Юрій кричав хоч готовий був заплакати.- Вимітайся, моя донька померла багато років тому,

Я- Марія Аделаїда де Левера, Королева Мечів, донька Юрія й ніхто ніколи мене більше не зламає.Двері задзвеніли за спиною, як розбитий іржавий замок.


Вітер гасив свічу та вона не зітліла Марія поставила на алтар серед сотень свічок. Прислужники розглядали її налякано.

Коли двоє стануть однією, тоді повернеться вона.

Оракул

Марія повільно розвернулася до Провидиці, та й оком не повела.

Я знала, що ти прийдеш, -Оракул дала їй чашку із заговореною водою.

Ти ж не будеш слухати божевільну стару.

Відійди,- Марія розуміла, що Храм Пророків її не відпустить. Вода в склянці, завібрувала, на склі виступали тріщини.

Ти.Не.Зробиш.Цього!- в очах Провидиці сяяла така лють, неначе Королева марна здобич.

До мене!- філфжанка тріснула. Вода застигла. Оракул схопила дівчину за волосся. Королева здійнялася на кілька метрів над підлогою й вдарила головою віщунці в обличчя. Та ж кинула здобич до дверей. Бар*єр запущений. Вода оповила її руку неначе рукав.

Провидиця зробила яскраве колесо, фіолетово-зеленого кольору.

Херека

-Ні! Відпусти моїх дітей!- Старша Асайя стояла на колінах. Атілла тримав на руках малечу

Віддайте дітей!!!- Алінія верещала та її ніхто не слухав.

Херека зайняла місце Старшої Асайї. В очах Атілли вона перетворилася в дещо інше. Вона вміла відчувати те, що має статися. Херека вміла відчувати НЕБЕЗПЕКУ.

Старша Асайя,- Алінія склонила голову й втекла. Стражники стояли над нею.

Йдіть до біса!- охорона відступила від дверей колишньої кімнати Мгари.

Херека вчергове підійшла до колиски загиблого сина короля.

Чи можна змертвіле замінити живим,- дівчина запалила свічу в ім*я Ареса.

Фаярт!- Херека тримала лівицю над свічкою. Віск падав на стіл.

Фаярт!- вогонь мовчав.-Фаярт!-крик глухий. Херека опустила руки.

На воску відображався символ. Значення Херека не розуміла.

В наметі було душно від трав та їхніх запахів. Вона взялася за долоню старої карги.Навколо туман. Херека стояла всередині чорного кола. Навпроти неї стояли дві колони, між ними, глибока вода. Крізь яку ти зможеш пройти лише раз. В дзеркалі Херека бачила, як стріла розриває серце короля. Херека стисла руку провидиці. Він виживе, нащо вона тут? Головний радник б*є йому в спину кинджалом. Херека перехопила цього ножа, й пробила вбивці сонну артерію.

Король житиме, Іменем Ареса.

Вночі, коли могутній Арес віддав Хереці меч. Він передав мою силу. Ворота для мене закрилися навіки вічні. Тепер, Херека його Щит.

© Марія Відьма Галича Лепетан,
книга «Віддзеркалення».
Раптовий блиск
Коментарі