Коли не все собі розповідаю
***
Її не вичерпати,
Її не забруднити.
Ріка, що крізь неї,
Тече.
Вона гирло, що розплітає
Ріки,
Складає в мозаїку моря.
Її не забруднити.
Вона чиста,
Непорушна,
Сильна.
Її не знищити,
Не розламати.
***
З кожним кроком кольор яскравіший,
Де за зброю вважають посміх,
Куди приходять знайти спокій,
У містечку цьому оселилась я.
З кожним кроком кольор яскравіший,
Де з гніву проростає радість,
Куди поганим думкам зась.
У містечку цьому оселилась я.
З кожним кроком кольор яскравіший,
Де немає подвійного дна,
Куди допливає весняний вітер,
У містечку цьому оселилась я.
Я народився у кляксах фарб. У різкості олівців кігті випускав. Очі, мені хтось віддав. Той, кому вони ще менше ніж мені потрібні. Хто я, картина зліплена з піску, глиняним пензлем. Дзеркало того, хто за дверима стоїть й зайти наважитись не може.
Ілюзії, ілюзії
Будуємо покроково.
Ілюзії, ілюзії
Що хочемо, те бачимо.
Ілюзії, ілюзії
Птахами розлітаються.
Ілюзії, ілюзії
Люблю я з вами гратися.
Приходите. Йдете.
Малюєте. Вирізаєте.
Тумани розплітаються.
Ілюзії, ілюзії
Хутчіше розбивайтеся.
Скажіть мені, як виглядає море?
В ньому плавають блакитні рибки.
Помаранчем палають береги,
Хто сказав, що море лежить на землі?
Що пісок, не може буть прозорим?
Дайте пригадаю,
Розум.
Що все на світі ось таке,
А інших кутів бути не може.
Скажіть мені, як виглядає море?
Як хвилі розбивають піски,
Що вони при цьому відчувають?
Не можете?
Дайте пригадаю,
Розум?
Два. Чотири.
Два. Чотири.
Стук.
Два. Чотири.
Вивіска горить.
Відчинено.
Два. Чотири.
Небо й Земля.
Земля то Два.
Чотири- Небеса.
Два. Чотири.
День-Чотири.
Ніченька ся Два.
Чотири. Два.
Чотири-ти.
А я маленька Два.
Двадцять чотири.
Окремо можуть,
Разом теж.
Довічні зорі,
Вічні небеса.
Два-це ти.
Чотири-я.
2020-02-11 11:25:30
3
0