Глен дивилася на те, як уплітають шматок мяса. А потім поглянула на власне волосся. Коли воно встигло так відрости? Вона побігла в невідомому напрямку. Ноги привели її самотужки до водоспаду. Високого й глибокого. Колись вона любила приходити сюди щоб приходити наодинці. Глен сперлася на камінь та послизнулася вовк підтримав її. Ноги стояли міцніше. На березі лежав одяг але чий він був?
Глен замислилася над питанням чи це не одяг покійника, відмовитися від нього вона не може адже той увесь в крові. Вона перевдягнулася в чистий одяг. Вовк спокійно продовжував оглядати її з голови до ніг. Позаду вона побачила монашку яка роздратовано дивилася на неї. Що ти тут робиш?- крикнула незнайомка одягнена в чорне.- Ти проклята.
Глен дала знак своєму вовку він загарчав одним стрибком скочив на берег і став біля неї. Його зуби загрозливо пішли вперед і він готовий був перегризти їй горлянку.
Ще слово він в тебе вчепиться-спокійно сказала королева.