Вона вилізла з труни і не мала ні ліхтаря ні виходу. Першим на кого вона подивилася був величезний вовк. А всередині палало таке почуття ненависті й злості, що дівчина була готова була готова розірвати будь-кого. Темрява заважала їй рухатися цей вовк міг бачити. Вона ні. В дівчини не було вибору вона підійшла і торкнулася його. Шерсть звіра лише на декілька секунд змінила колір і він поглянув на неї вже її очима.
Тоді дівчина відчула в собі різкий біль а на губах присмак крові. В неї забрали все що було її і залишили отак помирати. На землю почав падати холодний сніг в неї підкощувалися ноги. Вона навіть сама не зрозуміла як вчепилася оленю в горлянку і як він бив копитом намагаючись вижити. Олень був іще живий коли вона виймала з нього серце.
Зла ти стала - сказала підійшовши до неї жінка одягнена в якусь дивну одежину довгу й з перами. Вона мовчала в ній вже нічого доброго й справді не лишилося вона просто мисливець який полює. Її вдарив жар і вона непритомна впала на землю. Затягти її в лігво було не важко очі не бачили тіло не чуло. Над головою щось літало але чи то дух чи то їй наснився кошмар вона не розбиралася. Реальними були тільки вовчі морди.
Вона почула як хтось підкрадається до лігва незнайомка уважно роздивилася рану. Але увійшли потвори в яких вже не було нічого людського.
Ось ти нам і потрібна сказав чоловік хотів вистрілити але промазав стріла втрапила в вовка.
А то ти більше не в змозі створювати нових- сказав шейд з насмішкою в голосі.
Вона налякано поглянула на непритомну Глен. І закинула її собі на плечі поранений вовк спробував допомогти але його добили.
Відьма вийшла назовні там на неї чекала ціла орда озброєна клинками. Глен поглянула на них своїми очима і їх шмальнуло батогом вони відійшли назад а на руках були сліди від порізів. Одного вовка вдалося відбити вона поклала поранену на коня і наказала йому везти її через сніг вовк побіг за нею.