Відкрий очі
Відкрий очі подивись у світ, не час ще писати заповіт. Помилуйся ще красою, що стоїть перед тобою. Так скажи привіт, ось тобі мій звіт. Отака моя промова, і це ніяка там не змова. Бо якщо захочеш, усе на світі зможеш. Доля любить сильних духом, а не тілом і в душі із білим світлом. Нас випробовує життя, Ведучи у небуття. Шлях свій освітити зможеш, якщо сильно ти захочеш. Вірити, любити, жити, нам потрібно, це хотіти. Що зробити, коли життя прожити, не поле перейти. До кінця іди, тоді зможеш ти знайти, свою долю і призначення, не тікай і не ховайся. Бо щоб не сталося, ти не здавайся. Знайди ти сили у собі, і вже тоді. Помилки робив з нас, кожен. А скільки ти? Бо якщо вмієш ти любити жити, тоді людина ти!
2020-01-08 17:18:35
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Стар Ред
Круть
Відповісти
2020-01-17 16:56:35
1
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3011
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1656