Субота як на диво почалася добре. Емма встала у десятій годині. Посідала і сіла за ноутбук. Тепер кожен день починався з того що вона сідала за комп'ютер. Коло неї на дивані сидів Тато і дивився телевізор. Емма навіть не помітила як наступила дванадцята година. У двері хтось подзвонив. Містер Коул вийшов подивитися хто це.

- Добрий день.

- Що ти тут робиш?

- Ви не знали? Ми з Еммою йдем на побачення.

- Еммо! Підійди сюди. Крикнув Тато.

- Що сталося? Стефан? Що ти тут робиш?! Аааа побачення.

- Стефан почекаєш в машині? Вона зараз вийде!

- Звісно містер Коул.

Як тільки Стефан пішов тато почав кричати.

- Що ти собі думала?! Сьогодні в 5 годині прийдуть гості.

- Я встигну!

- А якщо ні!

- Якщо не існує!

Емма пішла у свою кімнату. За десять хвилин вона зробила легенький макіяж. І одягнула літнє плаття. Вона вийшла, Стефан навіть не побачив її поки вона не підійшла до нього.

- Вибач, що заставила чекати.

- Нічого. Щось сталося? Ти мала на сьогодні плани?

- Так у 4 мені треба до дому.

- В нас мало часу. Поїхали швидше.

- Де твоя машина?

- Чорний джип.

- Це добре. Люблю джипи.

- Я також.

Поки вони їхали нічого не говорили. Ця мовчанка була такою самою як і на роботі. Кожен з них розумів що це просто "гра". Поки вони їхали почався дощ. І як назло машина поламалася. Точніше бензин закінчився. Стефан подзвонив і йому мали привезти бензин.

- Люблю дощ. А ти Стефан?

- Якщо чесно не дуже. Погані спогади з дощем!

- І які?

- Колись під час дощу у Англії мені повідомили що моя тітка померла. Тоді були сильні дощі. Дорога була мокра і вона врізалася у вантажівку. Тільки моя тітка могла зі мною поговорити. Просто так.

- А я люблю дощ тому що одного дня мої батьки посварилася. Ми тоді були на відпочинку. Вони вирішили розійтися. Я втікла з дому. Тоді був дощ. Саме тоді розійшлася легенда про зниклу Емму Файн.

- І чому ти любиш цей день?

- В той день мене шукав тільки тато. І в той день я останній раз бачила маму.

- Зрозуміло. А коли твій тато вирішив заснувати компанію?

- Ти про "XarisL"? Зразу після того дня. Він вирішив що я маю в майбутньому мати щось своє! Буква Л в кінці означає Лише. Колись було правило. Лише зараз. А твій тато?

- Це компанія моєї тітки. Мій тато завжди хотів нею керувати. Деколи я навіть думаю що підлаштували  смерть Тітки.

- Не думай. Запитай прямо! Я завжди так робила! 

- В моїй сім'ї інші правила. Ми домовилися що я буду керувати компанією і тільки тоді я зможу їх це запитати.

- Тобто ти хочеш стати власником тільки із-за того!?

- Так. А ти?

- Колись хотіла із-за мами. А тепер хочу віддячити батькові. Адже я так погано ставилася до нього. Я уже завоювала довіру. І мою довіру також завоювали.

- Чому люди не можуть додуматися до того що ти Емма Файн?

- Тому що мої батьки підписали угоду. Що ніхто з них не має право розказувати що вони взагалі знайомі. А про те що були одружені взагалі ніхто не знає. Але на наступну п'ятницю я усе розкажу!

- Чому???

- Нехай і в мами не буде такого хорошого настрою. А ти можеш піти зі мною?

- На передачу?

- Ага. Я боюся камери.

- Ось чому твоєї фотографії ніде на має! А чому ти боїшся камери?

- Колись в дитинстві...

Невстигла Емма договорити як до машини постукав хтось. Стефан вийшов. Вони стояли говорили. Оскільки був дощ вони говорили недовго. Потім Стефан зайшов у машину, він був мокрий. Вони почали кудись їхати. Направлялися у сторону лісу.

- Куди ми їдемо?

- У лісі є дім де я зазвичай збирався з друзями. Там дуже гарно і тихо.

За пару хвилин дощ перестав. Дім був дійсно гарний. Він був великий і з дерева. Коло дому було озеро. Коли вони зайшли в дім там було багато розкиданих речей.

- Почекай тут я зараз вернуся.

Стефан побіг на другий поверх. Емма побігла за ним. Коли вони зайшли то у коридорі лежали три хлопці. Стефан почав їх будити. Один проснувся.

- О Стефан, що ти тут робиш? Ей вставайте бігом!!!

Всі встали. Вони були шоковані появою Стефана. Всі зразу підбігли і почали його обнімати.