Всі встали. Вони були шоковані появою Стефана. Всі зразу підбігли і почали його обнімати.

- Все перестаньте! Чого ви спите у коридорі? І чому такий срач?

- Ми спимо в коридорі бо в кімнатах ніші дівчата які образилися і не пускають у кімнату. А хто це?

Стефан обернувся назад там стояла Емма. Яка махала привіт.

- Це...

- Твоя дівчина?

- Так. Сказала Емма.

- Ооогооо! Почали всі кричати.

- Ми зараз приберемо. Ідіть поки, що надвір!

- Я привіз продукти! Накривати на стіл? запитав Стефан.

- Так почали всі кричати.

Стефан спустився з Еммою на перший поверх. Потім вони пішли на задній двір. Там був столик, Стефан почав готувати. Емма підійшла до нього.

- Ти вмієш готувати?

- Невідміно від тебе так!

- Ой ну чого зразу так. Ну не вмію я готувати. Ти не забув на оливки в мене алергія!

- Ні. Ти що тут бачиш оливки?

- Ти навіть їх не купив? Заради мене?

- Я ж не знав що вони тут будуть! Як би знав купив. В мене наприклад немає ніякої алергії.

- А ким ти хотів стати? Чи може зараз хочеш?

- Еммо, навіщо це тобі?

- Дійсно. Я Ж ТВОЯ ДІВЧИНА!

- Вибач, що прийшлося так тобі сказати.

- Нічого в нас все-таки побачення.

- Дійсно!

Обоє засміялися. За пару хвилин прийшли хлопці з дівчатами. Хлопці пішли до Стефана, а дівчата сіли на лавочку коло Емми.

- Як тебе звати?

- Емма. А вас ?

- Мене Ніка.

- Мене Кейт.

- А я Анна.

Усі дівчата почали розпитувати її. Емма подивилася у сторону Стефана. Він зрозумів що вона почуває себе не комфортно. Тому зразу підійшли хлопці і почали розмовляти з своїми дівчатами. Стефан і Емма наставляли на стіл. За пів години усе було готове. Вони стіли один коло одного.

- Коли ви почали зустрічатися? Запитав хлопець.

- Сьогодні. Відповів Стефан.

- А як ви познайомилися? Запитала дівчина, що сиділа поруч.

- Він мене збив і ще накричав! Причому це сталося в моїй компанії!

- В твоїй компанії ти також займаєшся бізнесом?

- Так. Відповів Стефан.

Вони ще довго сиділи і говорили. І тут подзвонив тато до Емми.

- Алло. Ти що здуріла уже 4 де тебе носить!?

- Що 4?

- Так! За десять хвилин ти маєш бути в дома! І мені всеодно де ти!

Емма була дуже схвильвана. Вона бігом побігла до Стефана.

- Скільки хвилин їхати з вітси до міста?

- Думаю десь півгодини. А що таке?

- Уже 4. Тим більше тато дзвонив.

- 4? Адріан а ти маєш спортивну машину тут?

- Так в гаражі.

- Я скоро приїду.

Стефан сів у машину. Емма також. Вони поїхали не головною трасою, а в об'їзд. Уже за 15 хвилин вони були в дома. Емма подякувала і побігла. У дома коло дверей чекав тато.

- Бігом вбирайся в плаття. І туфлі! Почав кричати тато. Він коротко пояснив що прийдуть дуже поважні гості. Плаття було до землі. У двері постукав хтось. Тато пішов відкрив двері. Містер Коул не любив прислуги. Він вважав, що краще це зробити самому ніж постійно надіятися на те, що це зроблять прислуги! У столову кімнату зайшла тітка, чоловік, і здається його син. Тітка була приблизно років 39, чоловік 46. Ми всі сіли за стіл.

- А скільки років вашій дочці? Запитала жінка.

- Мені 17.

- Вибачте, але ми запитали вашого батька.

- Але я можу сама за себе сказати. Навіщо вам посередники?

- Хм. Тихенько мовила жінка, але Емма почула.

- А скільки вашому синові? Запитав містер Коул.

- 20. Відповів чоловік.

- Між ними три роки різниці не так вже й багато. Мовила жінка.

- На, що це ви натякаєте? Сказала сердито Емма положивши прибори на стіл.

- А ти не знала для чого ми приїхали? Вас одружити!

- Хіба зараз не демократія? Як можна одружитися з хлопцем якого я перший рас в житті бачу?!

Емма встала з столу і пішла на двір. Там падав дощ. Вона хотіла вибігти, але до неї хтось підійшов з парасолькою.

- Ми будемо тут так стояти? Сьогодні уже був дощ. Що за погода!

- Ти той хлопець! Чого вибіг за мною!?

- Ти мене дійсно не пам'ятаєш? Ми з тобою на всіх прийомах гостей говорили.

- Якщо чесно кажучи, я тебе пам'ятаю, але ти забувся, що я тобі сказала?

Емма уже хотіла йти хлопець зловив її за руку.

- Стій. Я знаю, що ти говорила не правду! Якщо в тебе є хлопець тоді набори його номер! Я поговорю з ним.

- І тоді ти від мене відстанеш?

- Можливо!

Емма набрала Стефана. Він підняв трубку. Вона не встигла нічого сказати як телефон забрав Ден(Хлопець з прийому)

- Алло, Емма, що ти хочеш?

- Ти її хлопець?

- Так, а, що?

- Нічого.

Ден вибив. Він сів в машину і поїхав Емма вернулися до дому. Закрилася в своїй кімнаті. Включила музку в наушники і сіла за ноутбук. Так вона і заснула за ноутбуком!