Я сама...

Seven

Біля вікна сиділа я. Він не прийшов ... Знов я одна... Казав він що не кине , Казав що буде він завжди... Але чому тоді сиджу я знов одна??? Сама біля вікна? Чому немає з ким поговорити? Чому немає з ким побуть тепер? Чому в моєму серці і душі , Так сумно у сердечній простоті? Я думала що це любов, Ну хочаб дружба... Але знов . Я бачу знов, Що в світі цьому Немає щастя навіть в ньому ... Як довіряти тепер людям ? Як довірити себе , І своє серце... Краще буду одинока , Краще буду я одна. Але тоді не буду ні на кого я чекати Але тоді я буду знати , Я сама.........

2018-10-22 20:09:23

Інші вірші поета

Ну а мы любим их Вже прийшла весна Як це чудово - мати маму

Інші поети

просто веселка

@_people_

Virtoria

@Victoria_Sandulenko

Mateo Torres

@mateo_adrian

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11138

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

8650