Вбитий вами
Я злюсь... В безбожній пітьмі і мареві. Я б'юсь Сам із собою у маренні. Тону Лютую, кричу вже без пам'яті. Навіщо? Я в відчаї, втопленник, зламаний. Не хочу. Я більше нічого бачити. В мені Всі числа кошмарів зазначені О Боже, Доколи я буду приречений? Невже Моє небуття то твоє заперечення?
2023-07-07 16:53:36
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
#absinthe_gold
Воууу, а звідки усе отаке Зірунчику?) 😚
Відповісти
2023-07-09 09:01:03
Подобається
АdSSkaуа Su...renь
@#absinthe_gold поховані емоції вплітаються в букви♡ Що скажеш, скажи що тобі не подобається☺
Відповісти
2023-07-09 09:22:52
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13471
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12873