Незвіданий Кадат
Поза туманами інших світів незвіданих, У містах позаземних, химерних, Блукає мандрівець, Землі уродженець, Шукає палац, що щез нанівець. Побував і в блискучім Ултарі, І портами гуляв, що у Селефаїсі, І хоча й не на північнім драккарі, Та поплив прямо на Місяць. В коридорах підземних водився з упирями, Спілкувався в лісах зачарованих з зугами, Пліч-о-пліч з котами пухнастими, Бився з торговцями неземними. Знайшовши своє золоте руно, Перед цим скуштувавши позаземне вино, Зустрівши і Пікмана, і Ньярлатотепа, Ледь не потрапивши в Азатота пустоти, Тримаючись гугів осторонь, Картер прокинувся в рідному Бостоні.
2021-01-06 12:34:46
2
0
Інші поети
Tiffany
@Aphrodite03100224
Mira
@mira_sama
Ally San
@allysan1210
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2242
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1926