Її солодкі губи змусили прогнати вірність з закоханого серця Андрія. Молодий чоловік немов втратив розум піддавшись чарам могутньої відьми.
Леся осідлала коханого хлопця своєї кращої поруги і палко бажала одного. Чоловічі руки міцно схопили дівочі сідниці.
Не припиняючи поцілунок Леся квапливо розстібала гудзики на своїй білій сорочці.
Довговолоса блондинка вже була до поясу оголеною коли в кімнату увійшла Аделіна.
- Леся?
Раптовий знайомий голос змусив припинити забавку.
Двоє розпалених пристрастю людей, ніби миші що біжать в нірку, розбіглись по різних кутках старенького дивану.
- Адя, це не те що ти подумала! - перелякано викрикнув Андрій.
- Як ви могли?
З зелених очей напором вдарили сльози. Зневіреній дівчині нічого не залишалось окрім одного - втекти. Втекти якомога подалі від цих паскуд.
Аделіна вилетіла з квартири.
- Адя, стій!
Андрій був в спортивних штанях і майці, а його кінцівки ніг без носків сиділи в хатніх капцях.
Він не став перезуватись, тому відразу кинувся на вихід, прихопивши своє чорне пальто.
На дворі сипав лапатий сніг і стояла чудова погода для вечора 31-го грудня.
Тапки скользили по мокрому снігові. Андрій на ходу одягав своє пальто.
- Адя, кохана, зажди! - волав в слід хлопець.
Сльози заливали все вродливе обличчя дівчини. На щоках розмазувалась туш. Аделіна почула голос свого невірного і необертаючись кинулась бігти вперед. Перед очима розміщувалась дорога з двохстороннім рухом.
На годиннику була сьома вечора і купа людей поспішали з свої робіт додому, аби зустрічати Новий Рік.
Ридаюча дівчина нікуди не дивилась, ні на сфітофори, ані по сторонам. Вона просто все бігла і бігла кудись якомога подалі від зрадників. Кудись де можна спокійно поридати від горя перебуваючи в повній тиші.
Довгі гарні ноги перебігали дорогу на червоне світло. Аделіна оминула одну автівку, а інша загальмувала просто перед нею ледве не зачепивши.
Наляканий Андрій завмер біля дороги розуміючи що не в силах прорватись через такий натовп машин.
Залишалось ще пару кроків, аби молода дівчина ступила на тротуар...Але не така її чекала доля.
Водій великого червоного автобусу на мить відволікся від дороги, аби відповісти на дзвінок від дружини. Відволікся і непобачив Аделіну яка перебігала дорогу на червоне світло.
- Ні!!! - несамовито заволав Андрій бачучи як на його очах автобус збиває його кохану.
Скрипіння гальм, звуки сирен, перелякані крики перехожих та окровавлений труп посеред дороги.
Лапатий сніг м'яко падав на землю намагаючись приховати калюжу крові. Йому це не вдавалося. Білі льодяні шматочки танули в теплій темно-червоній калюжі.

Андрій назавжди запам'ятає цей Новий Рік і пообіцяє собі, що більше ніколи в житті не відмічатиме це прокляте свято.