1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
7.
Чорне пряме волосся. В'язаний білий світер та сині обтягуючі джинси.
Аделіна легко та граціозно каталася на ковзанах.
Метал тихо співав на замерзлій воді.
- Коханий, ти довго ще ходитимеш під бортом? Досить за нього триматись. Відпускай руки і давай на центр.
- Ні. Це до біса страшно, - посміхаючись сказав щиру правду Андрій.
- Ти ж не дівчинка щоб боятись. Ану давай до мене.
Вміло тримаючись на льоду закликала Аделіна.
- Не лише дівчата. Не треба мені тут...В кожного є свої фобії. Мої ж ,це ковзани і лід.
В чорноволосій голові запаморочилось. Андрій втратив рівновагу звалившись на крижану підлогу.
Він знову це зробив.
Молодий чоловік перемістився назад. За два тижні до фатального Нового року.
Аделіна хутко підїхала до свого хлопця. Занепокоїна дівчина схилилась над Андрієм.
- Коханий, що сталось? Тобі зле? Андрію, ти чуєш мене?
Карі очі повільно відкрились, а на обличчі враз засвітилась радісна посмішка.
- Адя, моя маленька, я так сильно тебе кохаю.
- Та не так вже і сильно. Ти просто гарно головою об лід гепнувся, - пожартувала брюнетка усміхнувшись у відповідь.
- Я хочу щоб цей Новий рік ми зустрчали разом. Удвох. Тільки ти і я.
- Я не проти, але Леся хоче зустріти з нами. Вона не їхатиме до батьків в село, а хлопця в неї зараз немає.
- Повір мені. Леся така дівка що знайде собі все, і хлопця і місце де відсвяткувати. Прошу тебе. Давай лише ти і я. Як два кораблі у відкритому морі. Кораблі які зустріли один одного.
- Ех, ти, кораблику мій, - говорила Аделіна сидячи біля лежачого на льоду Андрія. - Якщо ти  так сильно наполягаєш, то я просто неможу не погодитись. От тільки Лесю шкода.
- До сраки Лесю.
- Буде тобі до сраки коли ти її відморозиш. Вставай давай, - дівчина допомогла підвестись коханому.
  Вони милувались одне одним. Їхні очі палали коханням, а в серцях горіло полум'я. Вони були щасливі. Вони були разом.
Залишилось лише сказати - От і казочці кінець, а хто слухав, молодець, - або ж, - І жили вони собі довго та щасливо і померли в один день"...але це ще не кінець.
Андрій виправив своє минуле, змінивши тим своє майбутнє. Він не знав що його чекає попереду. Не знав де саме він з'явиться.
13 хвилин...

  Яскраве світло двох потужних прожекторів  все збільшувалось. Гучно гарчав мотор автомобіля, а з салону лунала музика.
Гуп. Удар. Білий БМВ промчався на зелене світло і збив пішохода.

  Андрій змінив минуле. Минулий Новий рік закохані зустрічали разом, а в цьому році вирішили піти до батьків Аделіни. Все було добре. По тій самій дорозі на якій в минулому році все було добре, Андрій та Аделіна переходили дорогу. Дівчина говорила по телефону з мамою, а Андрій ішов поряд. Саме в цей час його свідомість перенеслась з минулого. Він зпинився аби прийти до тями, а його кохана не помічаючи пішла вперед.
Мажор любив пиячити в нетверезому стані. В минулому році йому пощастило, адже Андрій все виправив, але в цьому....
Білий БМВ збив Андрія.
Хлопець зтікав кров'ю лежачи на дорозі, а з вечірнього неба падав лапатий сніг.
Пролунав дівочий крик.
Аделіна схилилась над помираючим молодим чоловіком.
Налякані очі стали наповнятись слізьми.
- Коханий, не залишай мене.
Андрій важко кашлянув і з рота витекла кров. Кров замазувала біле підборіддя.
Попри страшенну біль Андрій змушував своє обличчя посміхатись.
- Моє бажання здійснилось, - важко та повільно звучав чоловічий голос. - Я змінив минуле. Я врятував тебе. Це найкращий подарунок із всих подарунків які я отримував на Новий рік.
- Я не розумію про що ти. Тримайся. Я зараз викличу швидку, - тремтячою рукою пальці натискали на сенсорний екран телефону.
- Ало, швидка...
Дівочий плач лунав над постраждалим. Гіркі дівочі сльози стікали по обличчю падаючи на мокрий асфальт. Сльози болю, сльози втрати.
Андрій не міг побачити її сліз, не міг почути її плач. Життя залишило його молоде тіло
Щаслива посмішка застигла на мертвому обличчі і лиш білий пухнастий сніг притрушував її, намагаючись приховати.

Кожен з нас хоче вірити в диво.
Кожен з нас хоче щоб існувало щось таке, кому під силу здійснити наші найзаповітніші мрії та бажання. Але варто бути обережними. Хто знає, кому заманеться взятись за їх реалізацію та яка за це платня  чекає на вас.
© Олександр Гусейнов,
книга «13 хвилин».
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Ірина Ko
7.
Ти був правий. Такого закінчення я і уявити не могла. Та все ж, колись я доживу до моменту коли в тебе буде книжка з доброю і милою кінцівкою😉
Відповісти
2020-01-25 15:05:47
3
Rin Ottobre
7.
Ідея про подорожі в часі подана досить оригінально. Герой не всесильний, він може помилятись, як усі люди (хоча вбити його - це жорстоко). Радує, що зміна минулого впливає і на майбутнє, а не "відправився у минуле, все виправив і хепі енд". Ніби нічого й не сталося. Проте смерть Андрія логічно вписується у сюжет. Як ви і написали - за все потрібно платити.
Відповісти
2020-02-11 19:02:22
1