- Синку, я тобі не ворог.

- Дідько лисий твій синок! - Макс повільно відступав назад.

- Я все тобі поясню, - Артур наближався.

- Попереджую - В мене чорний пояс по карате!

 Оголена спина хлопця вперлась в дзеркальні двері шафи.

Максу здавалось що він вже приречений. Мажор закрив очі і подумки благав Господа лише про одне.

- Боже, врятуй мене від цієї потвори! Боже, хочу додому. Хочу до своєї кімнати, до свого чудового ліжка.

 В голові зависла картинка своєї оселі.

- Аааа!

Тіло хлопця ніби під воду провалилось. Він гепнувся на паркетну підлогу. Страх різко поставив тіло на ноги. Макс не міг зрозуміти. Він знаходився в кімнаті свого будинку.

 На стіні висіло велике дзеркало в якому пливли хвилі, але вони відразу зникли.

Серце шалено гепало в груди.

На дворі була ніч. В будинку оселилась темрява  і лише місячне світло заглядувало в вікна.

В горлі пересохло. Аби вгамувати страх та заспокоїтись хлопець вирішив сходити на кухню і випити віскі, яке стояло на кухонному столі.

 Макс плеснув в долоні і увімкнулось світло.

- Бляха!

 За столом сидів чоловік в чорному плащі і спокійно попивав пиво.

- Таке смачнюче. Годнота, - Артур зробив ковток і пустив гучну відрижку.

 Макс схопив кухонний ніж.

- Тільки но, сунся до мене і я тебе приріжу, як останнього козла!

 Блакитні очі чоловіка беземоційно дивились на наляканого хлопця.

- Можеш запхати цей ніж собі в дупу. Мене не вбити простою зброєю, так само, як і інших темних.

- Брешеш, падло! Я на власні очі бачив як ти ту чортяку заколов ножем!

- Ось цим? - Артур поклав на стіл кинджал із розписаною символами рукояткою та товстим гострим лезом, - Він має срібне лезо. У вашому світі лише срібло здатне знищити потойбічних потвор. Максе, якби я хотів тебе вбити, то вже б давно це зробив. І взагалі, я б не став тебе рятувати від тієї курви.

- Логічно, - погодився Макс.

- Облиш ніж і сідай за стіл. Я тобі все пояню.

 Макс слухняно всівся за стіл, але ніж так і залишив тримати в руках направляючи лезо на світловолосого чоловіка.

- Так. Я один із них. Я червоний. Колись, я так само, як і всі темні, втік з Пекла.

- Вам всім там так погано живеться що ви всі звідти валите табунами, немов українці що валять в Польшу?

- А кому хочеться цілу вічність займатись тим, що підкидати дров до вогнища над яким кипить казан з грішниками, або ж забивати їм горох в п'яти та влаштовувати всякі такі інші тортури? Ваш світ - він дивовижний. Скільки розваг, алкоголю, музики...Земля, немов справжній Рай. 

 Давним давно багато темних згуртовалось, аби відкрити портал і втекти до вашого світу. Диявол вчасно схаменувся. Протестантів було знищено, а ту дирку, яку воно встигли зробити - закрито назавжди. Але час від часу відкривається невеличка щілина. Саме через неї темні і вириваються на волю.

- Пекло, темні, чорти срані...Я повинен з цим змиритись, - Макс взяв зі столу пляшку віскі і залив декілька ковтків до своєї горлянки. - Все. Змирився. Продовжуй.

- Порталом на Землі, слугує дзеркало. Темні можуть вилізти будь де, будь в якій оселі. Першого хто потрапить їм на очі вони знищують і приймають його подобу.

- А з трупаком що?

- Від нього не залишається жодного сліду.

- А може таке статись, що чорт чоловічої статі прийме жіночу подобу, або ж навпаки? - Максу стало цікаво і від цього він навіть усміхнувся.

- Може. Всі геї, лезбі, транси...вони або хворі, або  чорти.

- Чому ти один з темних, але на стороні людей?

 Обличчя Артура помутніло. Видно було, що ця тема дуже болюча для нього. Світловолосий чоловік в чорному зробив ковток пива і заглядаючи в пляшку почав розповідати свою історію.

- Друга половина 80-х. Час відеокасет з боєвичками, рок музики та ігор на "Денді". Я з'явився в будинку середньостатистичної родини. Село під Черкасами. Батько тракторист, мати доярка. Подружжя виховувало сина, який був ще тим лайном. Йому тоді було 18. Він сидів в гаражі ковиряючись в вкраденій Яві. На стіні висіло дзеркало...Взяв я собі його подобу. Батьки були чудовими людьми і я ставився до них добре. Мені потрібно було зберігати людську обгортку і тому, раз на 21 день я мусив живитись людською енергією. Я вбивав лише тих, хто мені добряче насолив. Час ішов і всі вороги зникли. Мені доводилось забирати життя в ні в чому невинних чоловіків. Дітей та жінок я не чіпав.

 Мені вже було стільки скільки тобі зараз коли я вперше зустрів Лідію. Закохався по самі вуха. Уяви тільки, чорт, ніби звичайний пацан закохався в людську дівчину. Вона була така добра, мила і що не менш важливо, дуже вродлива. Через неї я підживився одним хлопцем. Ну, а що, навіщо він заливав до моєї квіточки?  То компліменти вішав, то букетик ромашок принесе, то шоколадку подарує. Тоді " Альонка" була дуже смачною.

- Ближче до справи! - перебив нечистого Макс небажаючи слухати пусті розмови про шоколад та інші, подібні йому речі.

- Наше кохання тривало 2 роки. За цей час я зізнався їй. Розповів все про себе. Спочатку, Лідія злякалась. Мабуть, з тиждень вона не бажала зі мною спілкуватись. Та маленьке її сердечко постійно шепотіло - Артур тебе дуже кохає, а ти - кохаєш його. Ви повинні бути разом.

 Лідія зберігала мою таємницю. Їй подобалось зі мною телепортуватись між дзеркалами. Вона підкинула мені ідею, що можна живитись енергією тварин. Спочатку було важко звикнути. Це як любителю шашликів різко стати веганом. Я зміг. З її підтримкою я все зміг.

 Моя несправжня сім'я і Лідія показали те, що люди все ж таки добрі створіння. Я пишався тим, що став людиною.

 У вас так прийнято, що коли люди люблять одне одного, вони одружуються. Лідія так мріяла про весілля, білу сукню та обручку на пальчик. Ми збирались вже на днях подати заяву до РАГСу...але не судилось.

- Чому? Прийшло прозріння? Оглянувся довкола, побачив що всюди купа гарячих краль, та й вирішив записатись в холостяки? - Макс з посмішкою на обличчі викинув жарт, але Артуру було не до сміху.

- Мою Лідію...Її вбили.

- Чувак, вибач. Я ж не знав, - хлопцеві стало не зручно за сказане.

 Артур не відреагував, а продовжив розповідати.

- Ми тоді перебрались до Черкас. Настав той клятий 21 день. Я бігав лісом в пошуках дикого кабана, аби підживитись...Лідія поверталась пізно увечері з роботи. Черкаси завжди вважались одним із самих кримінальних міст України. На неї напало двоє темних. Ті, що чорні, котрі тримаються зграї. Моя кохана була дуже вродливою, а чорти обожнюють секс. Паскуди її згвалтували, а потім один з них висмоктав енергію. Я швидко їх знайшов, так як тоді темних було дуже мало. Помстившись за смерть Лідії я опустив руки. Моє життя втратило всякий сенс. Я дивився на цей срібний кинджал і думав - Може ну його, це життя? Всажу собі лезо в серце та й відправлюсь існувати в повній порожнечі. Було важко, але я тримався. Тримався не дуже. Став пиячити. Рідко провідував батьків. І от, одного разу приїздю я до них в село. Батька вдома не має, лише мама. От тільки вона вже не справжня. Вона ж не знала що їхній син один з темних. Побачивши один одного, паскуда зрозуміла що я свій. Стоїть собі перед мною і спокійно все розповідає, як місяць тому втекла з Пекла, що довелося взяти собі це тіло, але воно застаре для неї і їй доводиться застосовувати ілюзію щоб здаватись привабливою дівкою і чіпляти хлопців для розваг. Батька мого вона вбила. Підживилась його енергією. А паскудна чортяка не знала що я звик до людей, а особливо до названих батьків. Слухав я її, слухав, а потім дістав свого срібного кинджала та й зарізав. З того часу в мені щось перемкнулось. Я зрозумів, що людей потрібно захищати від тих паскуд. Зробив собі ще один кинджал та й мочу темних всюди, де тільки но побачу. Як говорив Дід Панас - От така хуйня, малята. Зїла баба колобка.

- Жах. Співчуваю тобі. Я і уявити не можу наскільки це боляче втратити всіх дорогих тобі людей.

- Спочатку було важко, а зараз нормуль. Вже майже 30 років минуло.

- А ці чорти, вони по всьому світі вилазять з Пекла?

- Ні. Скважина яка слугує порталом знаходиться в одному місці, і так сталось, що веде вона в Україну, а саме в Черкаську область. От по місту та селах що його оточують портал і викидує всю ту наволоч. Це ж через них в 2018 році Черкаси признали самим крмінальним містом. Люди мруть, їхні спотворені тіла не піддаються логічному поясненню, а хто вбивця - невідомо. Поліція чухає сраку і нічого не може зробити.

 Макс знову пригубився до пляшки віскі. Алкоголь бив в голову, але усвідомити все почуте та побачене за цей вечер, все таки давалось важко.

- Це ти мене телепортонув через дзеркало?

- Ні. Ти сам це зробив.

- Незрозумів.

- Твої здібності проявляються. Ти можеш бачити справжню сутність чортів. І не хай це лише в дзеркальному відображенні, але все одно - ти можеш.  Можеш телепортуватись між дзеркалами. От тільки чи вразливе твоє тіло до срібла? Це ми краще перевіряти не будемо, а от до звичайної зброї...

 Артур підвівся зза столу. Макс не звернув уваги на те, що робить чоловік в чорному.

- Покажи свою долоню, - попросив Артур.

- Авжеж, щоб ти мені туди свій член поклав? Дулю тобі з маком. Розводитимеш інших бовдурів на такі приколи.

- Я сказав - Покажи мені свою долоню! - грізно гаркнув Артур.

 Невстиг Макс покласти руку на стіл, як темний вдарив її кухонним ножем. Це був той самий ніж яким хлопець йому на початку погрожував, але потім відклав в сторону. Лезо пробило руку навскрізь.

- Ааа!

Артур витягнув ніж. 

Макс з болем дивився на свою пробиту долоню на якій збиралась кров.

- Чортяко, ти що, з глузду зїхав?!

- Це перевірка. Не сци.

- Не сци?! Мені негайно потрібно викликати швидку!

- Вона тобі не потрібна.

Артур з радістю на обличчі дивився як на окровавленій руці хлопця загоюється рана. Кров зникла. Рана затягнулась. Від порізу не залишилось і сліду.

- Але як? - Макс здивовано оглядав свою чисту долоню.

- В тобі тече кров темного.

- Ти що, маку клюнув?

- Ти дивився "Зоряні війни"?

 Макс погоджуючись кивнув головою.

 Артур сперся над столом і з серйозним виразом на обличчі сказав.

- Макс, я твій батько!