Дівчина прийняла душ, накинула на себе рожевий халатик і вляглась на розстелене ліжко в  очікуванні на фантастичного незнайомця. Великий настінний годинник вказував час - 18:00.

 Дзеркалом побігли гвилі, вдарило червоне світло і з нього випригнув Артур. В тому ж самому одязі, в тому ж самому чорному шкіряному плащі.

 Дівчина трішки злякалась і засоромилась. Ольга відразу встала з ліжка.

- Мої вітання, - Артур зробив низький уклін. - Як бачиш я чоловік пунктуальний. Не на хвилину раніше, ні на хвилину пізніше.

- Так. Це дуже добре.

 Дівчина виглядала збентеженою.

 Артур підійшов досить близько.

- То як, ти хочеш мати дитину чи ні? - він перейшов на "ти" - Це твій єдиний шанс і більше такого не буде.

- Я готова. Ми маємо це зробити.

- Ох, якби я знав наперед твою відповідь то прихопив би пляшечку шампусику.

- Нічого не потрібно, - відповіла Ольга без жодної зацікавленості в гарному молодому чоловікові. - Ми це зробимо швидко, а потім, ти підеш. Назавжди.

- Якби всі жінки говорили так як ти - ціни б їм не було. - жартуючи видав Артур та Ольгі було не до жартів.

- Що ти хочеш в замін?

 Артур зробив серйозний вираз обличчя і грізно мовив.

- Твою душу, - побачивши як дівочі очі швидко налились страхом він розсміявся. - Я жартую. Потім тобі скажу. Там нічого особливого. Не переймайся.

- Обіцяєш що після цього підеш з мого життя і ніколи більше не з'явишся?

- Слово чесного солдата.

 Ольга незрозуміла жарту і погодилась

- Давай.

 Дівчина скинула з себе халатик, який повільно впав на підлогу. Артур оцінив молоде тіло. Тендітна фігура була гарною, але тіло тримтіло від страху. Ольга дуже не хотіла зраджувати своєму чоловікові.

 Артур зняв піджак і почав розстібати гудзики на своїй чорній сорочці.

Ольга закрила очі і відчула смак солодких губ партнера. І хоч поцілунок здавався їй кращим за всі поцілунки дівчина відпихнула чоловіка.

- Я так не можу. Я не можу зраджувати своєму коханому.

 Блондин дивився в її добрі та наївні очі.

- Оце то йому пощастило. Хотів би я бути на його місці.

- Вибач.

- Не вибачайся. В мене є ідея. Закрий очі.

Ольга слухняно послухалась Артура.

- Відкрий.

 В це важко було повірити, але перед нею стояв вилитий Сергій. Чорне короткострижене волосся, кримезна статура, суворий погляд.

- Як ти це робиш?

- Якщо розповім - стане не цікаво. Я гадаю, що коли я маю вигляд твого чоловіка, тобі буде легше.

 Міцна чоловіча долоня ніжно лягла на дівоче обличчя. Ольга знову закрила очі та розслабилась. Артур, в подобі її чоловіка, повторив свій поцілунок. Молоді люди лягли на ліжко. Артур був ніжним як ніколи і займання з ним коханням Ольгі здалось кращим в її житті.

 Артур застосував свою силу знову. Просто зі стелі  посипались різнокольорові пелюстки троянд. 

 Дівчина сподобалась блондину. Розуміючи, що між ними більше нічого не буде, Артур вирішив зробити секс з ним таким, щоб Ольга все своє життя пам'ятала.

 Вони це зробили. Артур прийняв свою подобу і одягнувся. Залишилось одягти чорний плащ. 

 Ольга лежала на ліжку приховавши ковдрою своє оголене тіло. На її очах, пелюстки троянд зникали в нікуди.

- Так що ти хочеш в замін?

- Та так. Нічого серйозного. Я обіцяв зникнути з твого життя? З твого, я зникну, але...Коли нашій дитині виповниться 21 рік, я до неї прийду. Це диття має велику місію. На нього покладено життя купи людей, а можливо, і всього людства.

- Що? - невдоволено викрикнула Ольга, а в її добрих очах промайнула злість. - Ми так не домовлялись! Дитина не повинна дізнатись правду!

 Артур накинув на себе плащ і проігнорував все щойно сказане дівчиною.

-Цілую, люблю, бувайте. Ти кльова - знай це, - Артур послав повітряний поцілунок і пригнув в дзеркало.

- Він не повинен дізнатись!

 На всю кімнату верещала Ольга, але Артура вже не було.

 Артур прибрав руки від голови хлопця та відвів погляд.

- Як бачиш, я твій справжній батько.

 Бах. Макс заїхав прямим ударом з кулака в обличчя нечистому.

- Ти на хріна мені показав як ти трахав мою матір?! Тепер я довго не зможу це забути, як страшний сон!

 Артур сплюнув кров на підлогу, а разом з нею вилетів передній зуб. Він показав Максу награну усмішку і на ній виріс новий. Макс глянув на підлогу. Від крові та вибитого зуба незалишилось жодного сліду.

- Малий, тримай себе в руках. Я не гляну на те. що ти мій син!

- Та пішов ти на хуй виродок! Ти, чортяко пекельна, хтива потвора, яка задурила моїй матері голову за для своєї вигоди! Батько не той хто кінчив і звалив, а той, хто виховав дитину! Мій батько - Сергій Володимирович Кропивницький і назавжди ним залишиться! А ти, вали на хрін з моєї оселі допоки я не витягнув з шухляди срібну виделку і не встромив її тобі в око!

- Заспокійся, Максе. Ти не розумієш. Ти вже дозрів. Ти отримав силу. Твоє призначення - рятувати людей від Темних.

- Срати я хотів з високої гори на всих тих людей, а ще більше на тебе! Забирайся назавжди з мого життя і дай мені спокій! - немов скажений пес лютував Макс плюючись слиною.

 Він не міг повірити в те, що є сином якогось чорта. Ім'я його, відтепер несправжнього батька, було завжди для всих авторитетом. А що тепер?

- Послухай. Я розумію що тобі важко прийняти таку звістку, але ми з тобою повинні...

- Неяких Ми! Сам бігай за своїми рогатими побратимами. Я цілих 20 років не знав про існування потойбічного лайна і тут, в один чудовий день з'являєшся ти і навалюєш мені оце все...Це не моє. Я не супергерой і не збираюсь ним бути. Мені і так дуже добре живеться!

- Забагато фільмів дивишся. Ми не супергерої, ми - мисливці на Темних.

- На дідька лисого! Віддай сюди пиво, воно моє.

 Розлючений Макс вихопив з рук Артура недопиту пляшку і викинув її у відчинене вікно.

 З вулиці пролунав звук розбитого скла та м'явчання кота.

- Не гоже з твого боку так поступати с своє гістем.

- Який ти, в сраку мені, гість?! Я тобі сказав - Провалюй з мого життя. Навіки! Я не хочу нічого більше ані знати, ані чути про твоїх чортів!

 Артур підвівся з за столу.

- Не так я собі уявляв нашу зустріч. Твоя сорочка й черевики лежать у ванній. Я звідти сюди прийшов. В сорочці мій номер телефону. Якщо ж передумаєщ, чи раптом станеться якесь лихо, відразу подзвони. Я миттю прибіжу.

 Артур пішов до виходу з кухні, але зупинився на порозі.

- Раджу забрати свою тачку від її будинку. Для копів - вона звичайна дівчина яка зникла безвісти. Її шукатимуть. Не варто щоб їхні підозри впали на тебе.  І головне - бережись срібла.

 Чоловік в чорному плащі пішов до ванної і зник в дзеркалі котре висіло над умивальником.

  Злість, розпач, біль, образа - купа нехороших емоцій блукали в душі хлопця.

Макс схопив пляшку недопитого віскі і залив залишки спиртного до своєї горлянки, а потім викинув її у вікно. М'явчання кота пролунало вдруге.

- Аааа!

 Склавши долоню в кулак Кропивницький що є сили вдарив в стіл. Удар був настільки сильним що той переломився навпіл. На кістяшках здерлась шкіра і виступила кров. Очі спостерігали за рукою. Рана загоїлась.