Зупинись
Ходиш ти по місту тихо
Думаєш, летиш, кричиш
Щось погасло десь там нишком
І ось більше ти не ступиш.
День і другий ти блукав
Та настала мить прозріння
Геть її ти ще не знав
Запалав вогник спасіння.
Світанок багряний, Дніпро тихий-тихий
І скільки ще бродить таких як вони?
Той час, як пісок невіжений, прудкий
А я все тривожно питаю в ріки...
І день знову буде, і ніч не одна
Зміняться вони, як ота сатана
Та невже я забуду отого вина
Яке покривало тей смуток сповна.
Промайне отей смуток безжальний і біль
А світанок залишиться в серці моїм
Спогад блисне і вийде весь хміль
Наче хвиля розради над життям чужим.
2018-07-12 23:12:11
0
0